Терапевтические и хирургические методы лечения спастических форм детского церебрального паралича

Abstract

Проведений аналіз даних по нейроортопедичному лікуванню хворих ДЦП, форма спастична диплегія, пролікованих в спеціалізованому хірургічному відділенні Євпаторійського дитячого клінічного санаторію Міністерства Оборони України в період з 1999 по 2010 роки. Аналізуючи дані по хірургічній активності було визначено, що середній вік початку хірургічного лікування у хворих першої групи склав - 10,67±0,38 років, тоді як у пацієнтів другої і третьої груп перші операції проводилися в середньому вже до 5,48±0,64 років (достовірність відмінностей між показниками р<0,01), а повторні втручання здійснювалися в 86,89% випадків. Крім того, значно змінилася вираженість контрактур і їх тяжкість. Це дозволило значно зменшити об’єми хірургічної агресії, скоротити тривалість, як операції, так і післяопераційного періоду. Таким чином, оптимальним в терапії цих станів являється переважне консервативне лікування, спрямоване на зниження спастичності, вироблення фізіологічного стереотипу рухів, що дозволяє досягти значніших позитивних ефектів в руховому розвитку дитини, на тлі м’язового нормотонуса.

The analysis of the data on neuroortopedical to treatment of patients infantile cerebral paralysis, the form spastic diplegia, treated in specialized surgical branch of children’s sanatorium during the period with 1999 for 2010 is carried out. Analyzing the data on surgical activity it has been defined that middle age of the beginning of surgical treatment at patients of the first group has made – 10,67±0,38 years whereas at patients of the second and third groups the first operations were spent on the average already to 5,48±0,64 to years (reliability of differences between indicators р <0,01), and repeated interventions were carried out in 86,89 % of cases. Expressiveness of contractures and their weight. It has allowed to reduce considerably volumes of surgical aggression, to reduce duration, both operations, and the postoperative period. So, in the image, optimum in therapy of the given conditions is the primary conservative treatment directed on decrease spasticity, development of a physiological stereotype of movements that allows to achieve more considerable positive effects in impellent development of the child, against muscular normotonus.