Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої

Abstract

Досліджено генотипну диференціацію рослин сої (Glycine max (L.) Merr.; Glycine soja Sieb. and Zucc.) за стійкістю до вірусу мозаїки сої (ВМС) в грунтово-кліматичних умовах Вінниччини. Серед сортів, що містили генспецифічний фрагмент Rsv1-f/r (ген 3gG2) у локусі Rsv1 (група зчеплення F), знайдено як стійкі, так і сприйнятливі до ураження місцевими штамами ВМС. Виявлено перспективні з позицій широкого впровадження у виробництво та використання в селекційному процесі як геноносіїв стійкості до ВМС сорти сої (Горлиця, Подільська 1, Сула, Срібна Рута, Ірина, Ки-Він, Галіна, Антошка, Колбі). Показано доцільність впровадження генспецифічних молекулярних маркерів у вітчизняний селекційний процес, спрямований на створення вірусостійких сортів сої.

Genotypic differentiation by the resistance to SMV (soybean mosaic virus) under environmental conditions of the Vinnytsya region has been investigated in soybean (Glycine max (L.) Merr.; Glycine soja Sieb. and Zucc.). Among cultivars that contain Rsv1-f/r fragment (3gG2 gene) at Rsv1 locus, those resistant and susceptible to the local strains of SMV are found. Virus-resistant soybeans (Gorlytsia, Podilska1, Sula, Irina, Galina, Antoshka, and Colbi) perspective for the commercial use and as a breeding material are revealed. Suitability of the gene-specific molecular marker application in national breeding programs for the making soybean resistant to virus is shown.