У статті порушено проблему комунікативних стратегій літературного твору на прикладі «Невеличкої драми» В. Підмогильного. Зосереджено увагу на дефабуляції розповіді, комунікативних функціях заголовкового комплексу, інтертекстуальному діалозі, а також на особливостях інтерференції дискурсів наратора і персонажів, інтелектуальних ідеях, представлених через гру різних точок зору, на повсякденних діалогах, що часто виявляють комунікативні розриви, та автокомунікативних наративних структурах.
В статье поднимается вопрос о коммуникативных стратегиях литературного произведения на примере «Небольшой драмы» В. Пидмогильного. Сосредоточено внимание на дефабуляции повествования, коммуникативных функциях заглавного комплекса, интертекстуальном диалоге, а также на особенностях интерференции дискурсов нарратора и персонажей, интеллектуальных идеях, представленных через игру разных точек зрения, на повседневных диалогах, часто выявляющих существование коммуникативных разрывов, и автокоммуникативных нарративных структурах.
The paper deals with the problem of communicative strategies of the literary work on the example of Not Very Great Drama by V. Pidmohylny. The attention is paid to defabulation of the narrative, communicative functions of the title complex, intertextual dialogue and to the peculiarities of interference of narrator’s and character’s discourses, to intellectual ides, represented through the play of different points of view, to everyday dialogues, usually manifesting existence of communicative gaps, and autocommunicative narrative structures.