Призыв как побудительное высказывание и его место в системе других побуждений

Abstract

В данной статье призыв характеризуется с точки зрения его прагмалингвистической направленности, что обуславливает новизну исследования. Дается подробное описание языковых и неязыковых средств его экспликации, а также впервые определяется его место в системе других побуждений как высказывания директивно-коммиссивного типа. При этом применялись различные методы исследований, среди которых - сравнительно-сопоставительный и математико-статистический.

В цій статті заклик характеризується з огляду його прагмалінгівістичної спрямованості, що зумовлює новизну дослідження. Подається нормативне з'ясування мовних та немовних засобів його експлікації. Також вперше визначається його місце в системі інших спонукань, а саме, як висловлювання директивно-комісивного типу. При цьому використовувались різноманітні заходи дослідження, серед яких порівняльний та математично-статистичний.

In this article the appeal is characterized from the point of view of its pragmatic and linguistic purposefulness, which provides the novelty of the investigation. Here different means of its explication (both linguistic and extralinguistic) are being described in detail. For the first time its place in the system of other incentive utterances has been determined, it being defined as an incentive utterance of a directive and commisive type. While studying this problem many various methods have been used, among which - comparative, mathematical and statistical.