Збереження пам'яток воєнної історії на західноукраїнських землях у міжвоєнний період: політичний аспект, зміст, результати

Abstract

У статті розглянуто вагомий і водночас практично не досліджений аспект пам’яткоохоронної роботи на території Східної Галичини та Західної Волині 1920-х – 1930-х років, яким була діяльність щодо збереження пам’яток воєнної історії. Показано, що вона фокусувалась передусім на впорядкуванні поховань полеглих у воєнних конфліктах початку ХХ століття солдат різних націй та відновленні оборонних споруд різних епох. Проаналізовано вплив на її здійснення політики Польської держави того періоду, результати, значення зусиль українських громадських організацій у цій галузі для виховання національної самосвідомості корінного населення регіону.

В статье рассмотрен весомый и вместе с тем практически не исследованный аспект памятникоохранительной работы на территории Восточной Галиции и Западной Волыни 1920-х – 1930-х годов, каким являлась деятельность по сохранению памятников военной истории. Показано, что она фокусировалась в первую очередь на приведении в порядок погребений солдат разных наций, погибших в военных конфликтах начала ХХ века, а также восстановлении оборонительных сооружений различных эпох. Проанализировано влияние на ее осуществление политики Польского государства того периода, результаты, значение усилий украинских общественных организаций в этой сфере для воспитания национального самосознания коренного населения региона.

The article is considering a question of significant and, at the same time almost uninvestigated aspect of the measures taken by the artifacts preservation institutions in Eastern Galicia and Western Volyn at 1920 – 1930-s, which was the activity of military history monuments’ preservation. First of all, it was focusing at the burials’ improvement, dedicated to the soldiers of different nations, who were killed during military conflicts in the beginning of XX th century and the renewal of defensive works of different epochs. The influence according its realization by the policy of Poland, results and the meaning of Ukrainian social institutions’ efforts in this field for the national consciousness upbringing of indigenous population of the region were analyzed.