В статье раскрываются особенности феноменологической интерпретации рациональности. На примере
концепций Э. Гуссерля и М. Хайдеггера показывается зависимость этой интерпретации от тяготеющих к
времяразмерным формам конструктов – «жизненного мира» и «истории».
У статті розкриваються особливості феноменологічної інтерпретації раціональності. На прикладі концепцій
Е. Гуссерля і М. Хайдеггера показано залежність цієї інтерпретації від конструктів, що тяжіють до
часорозмірних форм – «життєвого світу» й «історії».