У статті розглядається повість «Шинель» М. Гоголя, яка в метакритичному дискурсі гоголезнавства знайшла різноманітні інтерпретації, не завжди прийняті і переконливі. Виникає потреба висвітлити художню своєрідність твору крізь оптику семантики екзистенційного світу та екзистенціалів, що сприяє новому прочитанню тексту та його фікційних образів.
Рассматривается повесть «Шинель» М. Гоголя, которая в метакритическом дискурсе гоголеведения обрела множество интерпретаций, не всегда убедительных и аргументированых. Возникает необходимость осветить художественное своеобразие произведения сквозь оптику семантики экзистенционного мира и экзистенциалов, что способствует новому прочтению текста и его фикциональных образов.
This article deals with Mykola Gogol’s story «Shinel», which has found different interpretations in metacritical discourse of studying of Gogol’s works and these interpretations are not always acceptable and persuasive. There is a need to show artistic peculiarity of the work through the optic of semantics of existential world and existentialists, which allows to read the story and its fictional characters anew.