Совiснi суди в оцінці сучасників (остання чверть XVIII ст. – 1860-тi рр.)

Abstract

У статті аналізуються свідчення сучасників про призначення совісного суду та його роль у житті суспільства. Уявлення історика про совісний суд збагачують спогади сановників з оточення Катерини ІІ, які пропагували гуманні ідеї імператриці. Чиновники та самі судді, впроваджуючи в життя його принципи, зустрічали на своєму шляху чимало труднощів та протиріч. Письменники, які обіймали посади в совісних судах, скористалися цією обставиною для етнографічного збагачення своїх художніх творів, розмірковуючи при цьому про соціальну справедливість та роль совісного суду. Зауважено, що нечисленність спогадів та вузькість соціального складу авторів не гарантують об’єктивного висвітлення проблеми, хоча й збагачують її людським сприйняттям совісного суду.

В статье проанализированы свидетельства современников о совестном суде и его роли в жизни общества. Представления историка о совестном суде расширяют воспоминания сановников из окружения Екатерины ІІ, которые пропагандировали гуманные идеи императрицы. Чиновники и сами судьи, воплощая в жизнь его принципы, сталкивались с немалыми трудностями и противоречиями. Писатели, занимая должности в этих судах, использовали их материалы в своих художественных произведениях, размышляя при этом о социальной справедливости и значении совестных судов для ее достижения. Отмечено, что в связи с небольшим количеством воспоминаний и узостью социального состава авторов, они не могут гарантировать объективного исследования проблемы, хотя и обогащают ее восприятием совестного суда современниками.

In the article analysed the contemporaries’ evidence of purpose of conscientious court and its role in the social life. The memories of the power behind the throne of Catherine II propagandizing her humane ideas enrich the historians points of views of conscientious court. Officials and judges, applying his principles in practice, encountered many difficulties and contradictions. Writers which held positions in conscientious courts took advantage of this circumstance for the ethnographic enriching of their literary works, reflecting the social justice and proper place of conscientious court in it. It is noticed that small number of memories and narrowness of social structure of authors are not guaranteed the objective enlighting of problem, though enrich it by human perception of conscientious court.