У роботі розглядаються різні розуміння стабільності-нестабільності в соціальних науках, порівнюється використання цього та близькоспоріднених йому понять при дослідженні соціальних та несоціальних сфер буття. Робиться висновок, що при переході від дослідження несоціальних процесів до дослідження процесів соціальних відбуваються два важливих наслідки: 1) розуміння стабільності-нестабільності з мети чимраз більше переходить у розряд засобів дослідження; 2) виникає непереборна суб’єктивна оцінка корисності різних рівнів стабільності досліджуваного об’єкта.
Various conceptions of stability-instability in social sciences are considered in the paper. The use of it and other closely related concepts is compared within the research of social and unsocial areas of life. The author made a conclusion that while transition from the research of unsocial processes to the research of social processes two important consequences occur: 1) understanding of stability-instability more and more
goes from the aim into the category of research means; 2) there is an insuperable subjective judgment of the usefulness of different levels of stability of the investigated object.