У статті проводиться аналіз специфіки взаємозв’язків методології, логіки, аналітики в концепціях європейських філософів XVII-IXX ст. Показано, що представники класичної європейської філософії по-різному потрактовують універсальний метод досліджень, але
завжди відзначають його спрямованість та зв’язок з логікою й аналітикою, завдяки чому
уможливлюється практична реалізація пізнавального потенціалу методу в філософських і
наукових дослідженнях.
В статье анализируется специфика взаимосвязей методологи, логики, аналітики в
концепціях европейских философов XVII-IXX ст. Показано, что представители
классической европейской философии по-разному трактуют универсальний метод
исследований, при этом делают акцент на его направлености и взаимосвязи с логикой и
аналитикой, благодаря чему становится возможной практическая реализация
познавательного потенциала метода в философских и научных исследованиях.
The article analyzed interrelation between methodology, logic and analytic in the classical European philosophy. There was shown that representatives of classical European philosophy have different interpretations of the universal method of research at the same time laying an
emphasis on its focus and interrelation with logic and analytics, which enables practical
realization of cognitive potential of this method.