Естетичний ідеалізм — типологічна парадигма культури Відродження

Abstract

У статті досліджується епоха Відродження, як період історії культури. У цю епоху відбувалося становлення культури Нового часу, генералізація філософських, наукових, мистецьких ідей і норм. Західні історіографи визначали Ренесанс — ранньосучасним періодом, який заклав фундамент сучасної культури. Актуальність роботи полягає в аналізі проблематичних аспектів епохи Відродження, зокрема естетичного ідеалізму — сутнісної парадигми Ренесансу, яка стала специфічним й адекватним утіленням типологічної цілісності ренесансного мислення й осмислюється як одна з «проблемних вузлів» філософії цього періоду. Розглянуто діяльність гуманістів-неоплатоніків, які по-новому переосмислили онтологічне місце людини у Всесвіті та заклали фундаментальну теоретичну основу естетичного формотворення епохи.

В статье исследуется эпоха Возрождения как период истории культуры. В эту эпоху происходит становление куль-туры Нового времени, генерализация философских, научных, художественных идей и норм. Актуальность работы состо-ит в анализе аспектов эпохи Возрождения, особенно, эсте-тического идеализма- парадигмы Ренессанса, которая стала специфическим и адекватным воплощением типологической целостности ренессансного мышления и осмысливается как «проблемный узел» философии этого периода. Рассмотрена деятельность гуманистов – неоплатоников, которые нано-во переосмыслили онтологическое место человека во Вселенной и которые заложилифундаментальную, теоретическую основу эстетического формирования эпохи.

In the article Renaissance age as a period of history of culture is explored. In this epoch there is becoming of culture of New time, generalizatsiya of ideas and norms philosophical, scientific, artistic. Actuality of work consists of analysis of aspects of Renaissance age, especially, aesthetic idealizma- paradigm of Renaissance, which became embodiment of tipologicheskoy integrity of renaissance thought specific and adequate and is comprehend as a «problem knot» of philosophy of this period. Activity of humanists is considered – neoplatonikov, which anew pereosmislili the ontological place of man in Universe and which pawned the basis of the aesthetic forming of epoch fundamental, theoretical.