Мандрування як ситуація розриву з „нудьгою повсякденності” Постмодерну

Abstract

У статті автор розглядає сутність сучасних мандрів як метафори сучасного дискурсу, що дозволяє людині вийти за межі повсякденного, поринувши в простір іншої за забарвленістю чуттєвої сфери, що подібна до світу свята. Автор зазначає, що вдовольняючи потребу у святковості, людина занурюється у щось незвичне і звертається або до мистецтва, або вдається до мандрів, тому головне завдання будьякого сучасного ініціатора подорожування схоже із завданнями, які стоять перед митцем, а саме: знайти привабливий матеріал, котрий обов’язково зацікавить, схвилює та „зачепить” мандрівника, викличе в нього стенічні почуття та пробудить елітарно-культурний ідеал творчої особистості (Homo faber).