В даній статті на основі історичного аналізу в сфері кримінально-процесуального доказування визначено існування двох систем оцінки доказів – формальної і на основі внутрішнього переконання судді (вільна оцінка доказів), вказано на недоліки та переваги кожної з них та в результаті зроблено висновок про те, що за умови вільної оцінки доказів можливо досягнути більш високого рівня ефективності правосуддя. Вказується, що не останню роль у забезпеченні якості судових рішень відіграє внутрішнє переконання судді, однак воно як елемент принципу вільної оцінки доказів не має належного наукового вивчення. Автор досліджує історичний шлях наукового та законодавчого визначення «внутрішнє переконання судді», формує власну дефініцію, акумулюючи його змістовні ознаки. Охарактеризовано структуру внутрішнього переконання судді, складовими якого є гносеологічні, психологічні, етичні та юридичні фактори, проаналізовано роль кожного з них в процесі формування внутрішнього суддівського переконання. Ключові слова: внутрішнє переконання судді, вільна оцінка доказів, система легальних доказів, змагальність, формальні докази, істина, фактичні обставини справи, розумова суб’єктивна діяльність, гносеологічні елементи, психологічні складові, правосвідомість, емоційно-вольовий компонент.
В данной статье на основе исторического анализа в сфере уголовно-процессуального доказывания определено существование двух систем оценки доказательств - формальной и на основе внутреннего убеждения судьи (свободная оценка доказательств), указано на недостатки и достоинства каждой из них и в результате сделано вывод о том, что в условиях свободной оценки доказательств возможно достичь более высокого уровня эффективности правосудия. Указывается, что не последнюю роль в обеспечении качества судебных решений играет внутреннее убеждение судьи, однако оно как элемент принципа свободной оценки доказательств не имеет достаточного научного изучения. Автор исследует исторический путь научного и законодательного определения понятия «внутреннее убеждение судьи», формирует собственную дефиницию, аккумулируя его содержательные признаки. Охарактеризовано структуру внутреннего убеждения судьи, составляющими которого являются гносеологические, психологические, этические и юридические факторы, проанализировано роль каждого из них в процессе формирования внутреннего судейского убеждения. Ключевые слова: внутреннее убеждение судьи, свободная оценка доказательств, система легальных доказательств, состязательность, формальные доказательства, истина, фактические обстоятельства дела, умственная субъективная деятельность, гносеологические элементы, психологические составляющие, правосознание, эмоционально-волевой компонент.
This article employs historical analysis in sphere of burden of proof in criminal procedures to determine existence of two evidence evaluation systems' formal and based on judge's inner beliefs (free evaluation of evidence); it points to flaws and advantages of each of these systems and as a result, draws a conclusion that free evaluation of evidence allows to achieve higher degree of efficiency of justice. It stresses that judge’s inner beliefs play not the least role in ensuring quality of court rulings, even though these beliefs as an element of the principle of free evaluation of evidence have not been sufficiently studied. The author traces historical path of scientific and legislative definition of the term judge’s inner beliefs, and creates own definition of the term by accumulating its substantive indicators. The author also describes the structure of judge’s inner beliefs comprised of gnoseological, psychological, ethical, and legal factors, and analyses the role of each of these factors in the process of formation of judge’s inner beliefs. Key words: judge’s inner beliefs; free evaluation of evidence; system of legal evidence; competitiveness; formal evidence; truth; factual circumstances of case; subjective mental activity; gnoseological elements; psychological components; legal consciousness; emotional and volitional component.
