Особенности эфферентной терапии при травматическом токсикозе, обусловленном синдромом длительного сдавления

Abstract

Узагальнено 45 річний досвід лікування 237 постраждалих із синдромом тривалого здавлювання (СТЗ), ускладненого гострою нирковою недостатністю (ГНН). Особливістю початкової стадії ГНН були гемодинамічні та дихальні порушення, гемоконцентрація, гіперкоагуляція і загрозлива для життя гіперкаліємія. В стадію олігоанурії клінічну картину визначала комбінована ендогенна інтоксикація. По гіршували прогноз фасціотомії та лампасні розрізи. Неефективні в ранньому періоді еферентні методи, тому що не було умовдля їх реалізації. Дозволяє знизити летальність етапність надання допомоги, рання госпіталізація в спеціалізовані лікувальні установи, сполучення різних ме тодів еферентної терапії.

We have summarised the 45 year experience in treatment of 237 patients with acute renal failure developed after crush syndrome. Initial stage were characterised by respiratory and hemodynamic disorders, excess potassium concentration and hypercoagulation. In oligouric stage of acute renal failure the severity of disease was due to endogenous intoxication. The methods of efferent therapy proved to be ineffective at early stages because of inappropriate conditions (hypotension, hypercoagulation, hemoconcentration). Authors emphasised that early hospitalisation of crush syndrome patients in special clinics, eguipped with hemodialysis set up, and performance of rational complex therapy allowed to reduce the rate of mortality.