У статті продовжено розгляд проблем цивілізаційних
змін з позицій постнекласичної науки. Основний акцент
робиться на необхідності інструментарію ідентифікації
і реалізації таких змін саме як сталого розвитку або того,
що має сенс. Показано, що таким інструментарієм має
бути відповідна теоретична модель, а її робочим режи
мом — «мислення немислимого».
The review of civilization change problems from the point
of view of postneoclassic science is continued in the article.
The main emphasis is put on necessity of identification
tools and realization of such changes as steady
development or making sense. It’s demonstrated that these
tolls should be the corresponding theoretical model and
its working model «thinking of unthinkable».