Мета роботи полягає у висвітленні розвитку неоунійної парафії в с. Цегів Горохівського повіту, що виникла однією з перших у Волинському воєводстві. Методологія дослідження ґрунтується
на принципах історизму, об’єктивності та критичного аналізу джерельного матеріалу. Індукція
та дедукція, як методи наукового пізнання, дали змогу зробити загальні висновки про стан уніатського руху на основі сукупності окремих фактів про Цегівську парафію чи ж пояснити ці факти з
огляду на загальні закономірності. Наукова новизна. Вперше простежено функціонування неоунійної парафії в Цегові від часу її виникнення до зникнення, що доповнило відомості про причини виникнення та подальшого занепаду неоунійного руху на Волині. Це стало можливим завдяки залученню
джерел, які раніше залишалися поза увагою науковців. Проведене дослідження дало змогу зробити
висновки про те, що причиною появи в Цегові неоунійного осередку стало конвертитство місцевого священника Олексія Пелипенка, який спирався на підтримку осіб, котрі орендували в нього церковну землю. Помітних успіхів серед місцевого населення він не мав, але за підтримки цивільної влади зумів отримати у своє розпорядження старий сільський храм, що зробило можливим подальше
існування неоунійної парафії в Цегові. Після виїзду цього священника з Волині вона продовжила
функціонувати, але була маломіцною. Кількість членів цегівської неоунійної парафії невпинно скорочувалася й була однією з найменших серед усіх уніатських осередків Волині. Не маючи надійної
матеріальної бази для розвитку своєї парафії, прихильники неоунії прагнули присвоїти майно православної парафії, що провокувало судову тяганину, яка не припинялася. У непопулярності неоунії серед місцевого населення переконує швидке й безболісне зникнення цієї парафії одразу після встановлення радянської влади.
The purpose of the study is to highlight the development of the Neo-Union parish in the village of Tsehiv,
Horokhiv district, which was one of the first in the Volyn voivodeship. The research methodology is
based on principles of historicism, objectivity, and critical analysis of source material. Induction and deduction,
as methods of scientific knowledge, made it possible to draw general conclusions about the state
of the Union movement based on a set of individual facts about the Tsehiv parish, or to explain these facts
in terms of general patterns. The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first time the
functioning of the neo-Union parish in Tsehiv was traced from the time of its emergence to its disappearance.
This complemented the information about the causes of the emergence and subsequent decline of the
neo-Union movement in Volyn. This was made possible by the involvement of sources that had previously
been ignored by researchers. The study made it possible to conclude that the reason for the emergence of a
neo-Union centre in Tsehiv was the conversion of the local priest Oleksii Pelypenko, who had the support
of people who rented church land from him. He did not have any noticeable success among the local population,
but with the support of the civil authorities he managed to get an old village church at his disposal,
which made it possible for the neo-Union parish in Tsehiv to continue to exist. After this priest left Volyn, it
continued to function, but it was not very strong. The number of members of the neo-Union parish in Tsehiv
was steadily decreasing and was one of the smallest among all the Uniate centres in Volyn. Lacking a reliable
material base for the development of their parish, neo-Union supporters sought to appropriate the
property of the Orthodox parish, which provoked ongoing litigation. The unpopularity of the neo-Union
among the local population is evidenced by the rapid and painless disappearance of this parish immediately
after the establishment of Soviet rule.
