В умовах війни й розбудови ПЦУ перед Україною постало завдання – остаточно ліквідувати залишки радянського тоталітаризму та інтегруватися у світові та європейські інституції. То ж
нині особливо актуальними є дослідження з історії Церкви в радянську добу, оскільки головною метою більшовицької влади стало знищення самоідентифікації віруючих і становлення нового – радянського суспільства. Метою цієї роботи є показ трагедії Ганни Лаврентіївни Коломієць, яку «за проведення антирадянської агітації» у 1937 р. було заарештовано, а згодом відправлено відбувати
покарання терміном на 8 років. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, системності. Методи: проблемно-пошуковий, хронологічний, історико-системний та аналітичний. Новизна дослідження. Уперше до наукового обігу в повному обсязі введено нові архівні документи – досліджено життя Ганни Лаврентіївни Коломієць.
Висновки. У 30–50-х рр. минулого століття радянською владою здійснювалося переслідування
інакомислячих людей. Особливо це стосувалося представників Церкви, противників закриття храмів чи людей, які об’єктивно давали оцінку діям радянської влади. Таких людей висилали на певний
час з України чи взагалі розстрілювали.
Переглядаючи минуле, переконуємося: для нас важлива мужність і громадянська позиція жінки. Незважаючи на всі репресивні дії радянської влади проти Церкви в кінці 20–30-х рр. минулого
століття, Г. Коломієць не зреклася своїх релігійних переконань. Перебуваючи в ув’язненні чи вийшовши на волю, вона продовжувала відстоювати свої права, добиваючись перегляду кримінальної
справи та реабілітації. Проте цей процес затягнувся на декілька десятиліть: з 1939 до 1972 рр.,
коли Постанову трійки Чернігівського УНКВС за 14 листопада 1937 р. по відношенню Г. Коломієць
було відмінено, справу закрито за недоказовістю складу злочину. Ганну Лаврентіївну Коломієць було реабілітовано.
In conditions of the war and the development of the OCU, Ukraine faced the task of finally eliminating
remnants of Soviet totalitarianism and integrating into global and European institutions. Therefore, research
on the history of Church in the Soviet era is especially relevant today, since the main goal of the Bolshevik
government was the destruction of the self-identification of believers and the formation of a new –
Soviet society. The purpose of this work is to show the tragedy of Hanna Lavrentiivna Kolomiets, who was
arrested «for anti-Soviet agitation» in 1937, and later sent to serve a sentence of 8 years. The methodological
basis of the research is the principles of historicism, objectivity, and systematicity. Methods: problem-
searching, chronological, historical-systemic and analytical. The novelty of the study. For the first time,
new archival documents were introduced into scientific circulation. The life of Hanna Lavrentiivna Kolomiets
was studied.
Conclusions. In the 30s and 50s of the last century, Soviet authorities persecuted dissidents. This especially
applied to representatives of Church, opponents of the closing of churches, or people who objectively
assessed the actions of Soviet authorities. Such people were expelled from Ukraine for a certain period of
time or even shot.
Looking back, the courage and civic position of the woman is important to us. Despite all repressive
actions of Soviet authorities against Church in the late 20s and 30s of the last century, H. Kolomiets did
not renounce her religious beliefs. Whether in prison or released, she continued to advocate for her rights,
seeking a review of the criminal case and rehabilitation. However, this process dragged on for several decades:
from 1939 to 1972, when the Resolution of the troika of the Chernihiv UNKVS of November 14,
1937 in relation to H. Kolomiets was canceled, the case was closed due to lack of proof of the nature of the
crime. Hanna Lavrentiivna Kolomiets was rehabilitated.
