К истолкованию феномена воронежских курганов скифского времени (этнокультурный и социальный аспекты)

Abstract

Рассматривается феномен воронежских курганов скифского времени, вопросы их происхождения и социальной принадлежности.

Кургани скіфського часу Лісостепового Подоння розглядалися дослідниками як пам’ятки, залишені одним і тим самим населенням, котре постійно проживало у середньодонських городищах. Після безперервного археологічного дослідження Середньодонського Правобережжя, проведеного у 80-90-і роки, стало очевидним, що більшість городищ не мала «своїх» могильників. Суттєві розбіжності в топографії та керамічному комплексі побутових і поховальних пам’яток змусили шукати нові підходи до їхньої інтерпретації. Соціальний аналіз воронезьких могильників за критеріями, розробленими у скіфології, виявив досить високий суспільний статус більшості середньодонських курганних поховань. Очевидно, вони були некрополями не всього середнього населення, а лише його воєнно-аристократичної верхівки. За певними ознаками могильники подібні до більш ранніх пам’яток Дніпровського лісостепового Право- і особливо Лівобережжя. З кінця VI до початку III ст. до н. е. на Середньому на Верхньому Дону поряд із численно переважаючим осілим населенням городищ проживали групи іранців — номадів, що залишили курганні могильники.

The investigators considered the tumuli of the Scythian age in the forest-steppe Don region as the sites left by the same population which steadily lived at the sites of ancient settlements in the Middle Don basin. After the continuous archeological researches on the right bank in this region in the 1980-1990s, it became evident that most sites of settlements had no “their own” burial grounds. The considerable differences in the topography and ceramic complex of every day and burial sites compelled to look for new approaches to their interpretation. The social analysis of Voronezh burial grounds by the criteria developed in the scythology revealed a sufficiently high social status of the most part of tumuli in the Middle Don basin. It is evident that they were not the necropolises of the whole population but only of its military-aristocratic top. By some features, the burial places are similar to earlier sites of the forest-steppe region of the right and especially left bank of the Dnieper. From the end of the VI century BC to the beginning of the III century BC in the regions of Middle and Upper Don basin, the groups of Iranian lived along with the numerically predominant settled population of the ancient settlements.