К вопросу об организации охотничьего промысла в Древней Руси

Abstract

Представление об охоте как побочном занятии земледельческого славяно-русского населения не соответствует той значительной роли, которую играли продукты охотничьего промысла во внутренней экономике и внешней торговле Древней Руси. Лишь специализированный промысел мог обеспечить потребности древнерусского рынка в продуктах охоты. Для выяснения реальной организации охотничьего промысла в Древней Руси необходим направленный поиск остатков поселений охотников. Рассматриваемое поселение Борки ІІІ в Брянской области очевидно является первым из памятников такого рода.

Мисливський промисел посідав значне місце в структурі давньоруської економіки. Його продукти становили важливу статтю зовнішньої торгівлі, що не є показником відсталості суспільного розвитку, переважання примітивних форм господарювання. Це відбиває внутрішню реакцію на підвищений попит зовнішнього ринку на хутро. Незначна кількість археологічних знахідок, пов’язаних з цією галуззю, пояснюється специфікою мисливського господарства. У цьому відношенні особливу увагу привертають матеріали поселення Борки III на Брянщині — єдиної повністю дослідженої пам’ятки професійних мисливців Давньої Русі.

Hunting occupied an important place in the structure of Old Rus economy. Its products were significant items in trade with other tribes and counties. But it was rather a response to heightened requirements of the outer market in fur, than an evidence of backwardness in the social development and prevalence of primitive forms in economy. Archaeological findings related to that field are not numerous, which is a result of the hunting specificity. In this respect of great interest are findings from settlement Borki-3 in the Bryansk Region. It is a single relic of professional hunters of the Old Rus state which is completely studied.