Стаття присвячена проблемі критеріїв виділення пізньопалеолітичних жител найпростішого типу. Обговорюються теоретичні моделі таких конструкцій, висунуті А. Леруа-Гураном, а також схеми розподілу культурних залишків при розміщенні вогнища під відкритим небом Л. Бінфорда та їх можливі археологічні застосування. На основі матеріалу ряду багатошарових стоянок Верхнього Єнісею (Майнинська, Уй І та II) аналізуються різні типи розподілу знахідок у плані, робиться спроба інтерпретації привогнищевих накопичень. Висунуті припущення відносно різниці у складі знахідок у замкненому просторі та поза ним.
Статья посвящена проблеме критериев выделения позднепалеолитических жилищ простейшего типа. Обсуждаются теоретические модели таких конструкций, выдвинутые А. Леруа-Гураном, а также схемы распределения культурных остатков при размещении костра под открытым небом Л. Бинфорда и возможное их археологическое использование. На основе материалов ряда многослойных стоянок Верхнего Енисея (Майнинская, Уй I и II) анализируются разные типы распределения находок в плане, делается попытка интерпретации прикостровых накоплений. Выдвинуты предположения относительно различий в составе находок в замкнутом пространстве и вне его.
The paper is devoted to criteria for identification of above-ground late Palaeolithic dwellings. Theoretical models, proposed by A. Leroi-Gourhan for interpretation of such huts and L. Binford’s ethnoarchaeological approach are discussed along with their possible archaeological applications. On the basis of findings obtained during large-scale excavations of a number of sites in the Upper Yenisei area (South Siberia, sites: Maininskaya, Ui 1 and 2) different types of spatial distribution of cultural relics around the hearths are described. Hypotheses about differences in findings from the closed surface structure within the dwelling and outside are put forward.