Суспільство введено Національним банком у оману, що головним інструментом керування інфляцію є облікова ставка. Насправді найголовнішим фактором виступає грошова маса, а облікова ставка грає допоміжну роль тонкої настройки інфляції відносно того рівня, що встановлюється під дією грошової маси.
Помилкове перебільшення спроможності облікової ставки впливати на ціни незалежно від поведінки грошей, призвело до того, що спроби досягти цільової інфляції шляхом завищення ставки знівельовано протиспрямованою більш потужною дією грошової маси.
З іншого боку, одночасно з недосягненням приборкання інфляції, «успішно» досягнуті побічні негативні наслідки ставки, такі як завищення вартості кредитування економіки. При цьому, сам принцип НБУ тримати ставку не нижче інфляції викликав серйозні запитання міжнародних експертів.
Разом з тим, це не означає принципової неспроможності облікової ставки впливати на ціни, а означає, що умовою для запуску «інфляційної» функції ставки є попереднє приблизне досягнення цільової інфляції за допомогою головного інструменту – грошової маси.
А поки коливання емісії і грошової маси ще не вгамовані, і необхідного монетарного фону ще не створено, ставку цілком можливо скорочувати без наслідків для інфляції. Головне, подолати стереотип безвідповідальності зниження ставки і прийти до одкровення, що облікова ставка не диктує, а рихтує інфляцію продиктовану грішми.
Конкретно, обґрунтовано зниження ставки з 25 відсотків до нуля.
Цей аналіз може бути використаний для доповнення Десяти кроків запропонованих Ю. Свириденко у статті «Яку економіку ми будуємо?» (URL: https://www.pravda.com.ua/columns/2022/07/8/7357 131/).
Пропонується, щоб пункт про «збільшення кредитування українськими банками на підставі державних гарантій» було розширено наступним абзацем: «Перед цим заходом, збільшити кредитування українськими банками за рахунок відмови від помилкової версії політики інфляційного таргетування, прийнятого в Україні, і повернення обліковій ставці НБУ її головної ролі впливати на вартість кредитів комерційних банків таким чином, щоб сприяти не занепаду, а розквіту економіки. Для цього перейти від поточної облікової ставки у 25% до ставки близької до нуля. Це сприятиме здешевленню кредитів, збільшенню кредитних ресурсів, і зростанню частки банківських кредитів у джерелах фінансування капітальних інвестицій».
І це також можна розглядати як публікацію у продовження міжнародної дискусії «План післявоєнних реформ: чи є можливість для цивілізаційного стриб ка?» проведеної по матеріалах вищезгаданої статті Ю. Свириденко.
The public was misled by the National Bank that the main tool for managing inflation is the discount rate. In fact, the most important factor is the money supply, and the discount rate plays an auxiliary role in fine-tuning inflation relative to the level established under the influence of the money supply.
A false exaggeration of the ability of the discount rate to influence prices regardless of the behavior of money has led to the fact that attempts to achieve target inflation by raising the rate are neutralized by the more powerful action of the money supply.
On the other hand, simultaneously with the failure to curb inflation, side negative effects of the rate, such as overestimation of the cost of lending to the economy, were "successfully" achieved. At the same time, the very principle of the NBU to keep the interest rate no lower than inflation caused serious questions from international experts.
At the same time, this does not mean the basic inability of the discount rate to influence prices, but it means that the condition for the launch of the "inflationary" function of the rate is the preliminary approximate achievement of the target inflation with the help of the main instrument – the money supply.
And while the fluctuations of the emission and money supply have not yet subsided, and the necessary monetary background has not yet been created, it is quite possible to reduce the rate without consequences for inflation. The main thing is to overcome the stereotype of the irresponsibility of reducing the interest rate and come to the revelation that the discount rate does not dictate, but prepares inflation dictated by money.
Specifically, the reduction of the rate from 25 percent to zero is justified.
This analysis can be used to complement the Ten Steps proposed by Yu. Svyridenko in the article "What kind of economy are we building?" (URL: https://www.pravda. com.ua/columns/2022/07/8/7357 131/).
It is proposed that the clause on "increasing lending by Ukrainian banks on the basis of state guarantees" should be expanded with the following paragraph: "Before this measure, increase crediting by Ukrainian banks by abandoning the erroneous version of the inflation targeting policy adopted in Ukraine, and returning to the NBU discount rate its main role of influencing the cost of commercial banks' loans in such a way as to contribute not to the decline, but to the flourishing of the economy. To do this, move from the current discount rate of 25% to a rate close to zero. This will help reduce the cost of loans, increase credit resources, and increase the share of bank loans in the sources of financing capital investments."
And this can also be considered as a publication in continuation of the international discussion "The post-war reform plan: is there an opportunity for a civilizational leap?" conducted based on the materials of the abovementioned article by Yu. Svyridenko.
