Наукова електронна бібліотека
періодичних видань НАН України

Покаянні мотиви у проповідях Антонія Радивиловського

Репозиторій DSpace/Manakin

Показати простий запис статті

dc.contributor.author Максимчук, О.
dc.date.accessioned 2023-07-13T11:52:38Z
dc.date.available 2023-07-13T11:52:38Z
dc.date.issued 2022
dc.identifier.citation Покаянні мотиви у проповідях Антонія Радивиловського / О. Максимчук // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 150-156. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. uk_UA
dc.identifier.issn 2518-7430
dc.identifier.other DOI: 10.5281/zenodo.7747360
dc.identifier.uri http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192303
dc.description.abstract Метою статті є висвітлення християнського вчення про покаяння у проповідях українського православного діяча др. пол. XVII ст. Антонія Радивиловського. У розвідці використано компаративний, культурно-історичний, герменевтичний методи. Аналіз мотиву каяття сприяє дослідженню парадигми ідей та образів, які використовував у своїй творчості Радивиловський, становлячи наукову новизну цієї студії. Висновки. Антоній Радивиловський неодноразово звертався у проповідях до тематики покаяння як важливої категорії християнського вчення про спасіння людини. Рухаючись у цілому в річищі офіційної церковної доктрини, проповідник, утім, виявляє свободу в презентації та тлумаченні цього поняття для своєї аудиторії. У казаннях Радивиловського покаяння і спокута мають силу повернути людину до стану первісної святості, що виражено метафорою вознесіння до небес та одягання в шати невмирущої слави. Покаяння є не одномоментним актом, а тривалим процесом, який включає розкаяння, сповідь та власне спокутування, що його Радивиловський окреслює як «досить учинєнє». Без переміни свого життя, відмови від гріхів та вад, а також здійснення активної доброчесності, яка має «компенсувати» вчинену провину, покаяння не буде повним. Наголос на активній праведності – vita activa, добрих учинках – характерний для творчості Радивиловського. Водночас проповідник допускає пробачення гріхів уже на найпершому етапі – за умови щирого каяття, у випадку, якщо здійснити таїнство сповіді неможливо, тобто сила покаяння проявляється передовсім у духовних порухах людини, а вже потім у виконанні необхідних приписів. Крім того, Радивиловський закликає священників не накладати на вірних надто важке покутування, щоб не знеохотити їх, тобто в цілому демонструє людиноцентричне, гуманістичне бачення місії священства. Прикметно, що український казнодія створює свої проповіді у час воєнних турбулентностей та соціальних зрушень, протиставляючи знеціненню людського життя турботу про свою паству, її фізичне та духовне благополуччя, запорукою якого, на його думку, є щиросердне каяття перед Богом. uk_UA
dc.description.abstract The purpose of the article is to highlight how the Christian doctrine of repentance is presented in the sermons of the prominent Ukrainian Orthodox preacher Antonii Radyvylovskyi. The comparative, culturalhistorical, hermeneutical methods are used in the study. The analysis of the motive of repentance contributes to the study of the paradigm of ideas and images used by Radyvylovsky in his work, constituting the scientific novelty of this research. Conclusions. In his sermons, Antonii Radyvylovskyi repeatedly highlights sincere repentance as an important category in the Christian doctrine of salvation. Staying in the framework of the official Orthodox doctrine, the preacher, however, is free in presentation and interpretation of the concept of repentance for his audience. According to his texts, true repentance and atonement have the power to return a person to the original holiness, the spiritual state which is expressed by the metaphor of ascension to heaven and dressing in the robes of immortal glory. Repentance is not an instantaneous act, but a protracted process that includes genuine remorse, confession, and atonement described by Radyvylovskyi as «dosyt uchynienie». Without changing oneʼs life and giving up old sins, repentance will not be complete, as well as without exercising active virtue – «to compensate» for sins committed beforehand. The emphasis on active righteousness – vita activa, good deeds – is characteristic of Radzylowskiʼs work. At the same time, Radyvylovskyi allows the possibility to receive forgiveness of sins already after the true remorse in case if it is impossible to perform the sacrament of penance. Moreover, the preacher urges priests not to impose a heavy penance on the faithful, so as not to discourage them. Thus, it can be concluded that in his sermons Radyvylovskyi demonstrates a human-centered vision of the mission of the priesthood in their role to encourage people to repent. It is remarkable that the Ukrainian preacher creates his sermons in the time of military turbulence and social changes, contrasting the devaluation of human life with the care for his flock, its physical and spiritual well-being, the key to which, in his opinion, is sincere repentance before God. uk_UA
dc.language.iso uk uk_UA
dc.publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України uk_UA
dc.relation.ispartof Сiверянський літопис
dc.subject Літературознавчі студії uk_UA
dc.title Покаянні мотиви у проповідях Антонія Радивиловського uk_UA
dc.title.alternative Repentance motif in Antonii Radyvylovskyi’s sermons uk_UA
dc.type Article uk_UA
dc.status published earlier uk_UA
dc.identifier.udc 09:27-185.33-287(477)«167/168»


Файли у цій статті

Ця стаття з'являється у наступних колекціях

Показати простий запис статті

Пошук


Розширений пошук

Перегляд

Мій обліковий запис