У статті подано приклади смислової невідповідності між біблійним
текстом та його тлумаченням у творах Г. Сковороди. Немає сумніву,
що скрізь або майже скрізь автор усвідомлював такі розбіжності чи принаймні можливість їх існування. Іноді свідомі ігри Г. Сковороди з текстом Біблії очевидні, якщо зіставити його цитати навіть із самою
лише церковнослов’янською версією. В інших випадках перевірка на відповідність сковородинського тлумачення цитати її мовному значенню
в Біблії вимагає залучення давніших за церковнослов’янську версій Святого Письма. Барокові ігри зі словом і текстом, що супроводжують серйозний екзегетичний намір, додають неповторності сковородинському
підходові до Біблії. Поясненням такого парадоксального поєднання може бути своєрідне розуміння ролі Святого Письма.
The paper gives examples of evident semantic inconsistency between the biblical text and
its interpretation by Skovoroda. The aim of looking for mentioned details is not to assess
the validity of statements about the biblical ideas (the author’s interpretations are usually
provided with branched arguments) but to deeper understand the nature of Skovoroda’s
work with the text of the Holy Scriptures. In all these cases, or almost all, the philosopher
must have been aware of these discrepancies or at least the possibility of their existence.
Sometimes Skovoroda’s conscious games with the text of the Bible are obvious if one compares
the very quotes in his works even with the Church Slavonic version of the Bible
alone. In other cases, the verification of the correspondence of the author’s interpretation
of a quote to its linguistic meaning in the Holy Scriptures necessarily requires the involvement
of the Bible versions older than the Church Slavonic one. Constructing his hermeneutic
‘symphonies’ on the basis of the word forms of a single lexeme or cognate words,
which he collects in the Bible, Skovoroda oft en ignores possible polysemy of the word and
also risks running into common linguistic errors of the Church Slavonic translation. At
the same time, it is difficult to suspect him of lacking proper understanding of a textual
nature (since elsewhere he willingly compares multilingual versions), nor of excessive sacralization
of the Church Slavonic Bible (again, in some places he easily prefers the text in
other languages).
Baroque games with words and text, accompanying serious exegetical intention, add
uniqueness to Skovoroda’s approach to the Bible. An explanation for this paradoxical
combination may be his vision of the role designed for the Holy Scriptures. Not too exacting
requirements to the semantic correspondence of a specific biblical text to the thoughts
that, according to Skovoroda’s understanding, it should carry or confirm, is caused primarily
by the idea of the Bible as a reflection of the spiritual world of its reader. Any role of it
other than a mirror (which, however, not only reflects what is known but also helps to see
and discover what has been hidden in oneself ) is simply irrelevant for our author.
