The article covers important manifestations and specifics of the protest
culture of the Polish community within the South-Western region of the Russian
Empire in the first half of the 1860s on the basis of analysis and synthesis of information
from the documents of “Office of Kyiv, Podillya and Volyn Governor-General”
(f.442) and “Office of the trustee of the Kiev school district” (f.707) of the
Central State Historical Archive of Ukraine (Kyiv). Defending one’s own cultural
identity as a driver of national development is connected with the awareness of the
political interests and goals of the liberation struggle of Poles. The unique influence
of the Polish question on historical processes, the configuration of international relations
in Europe during the “long 19th century” determines the relevance and scientific
significance of the study and thinking of the history of Polish national and
cultural movement. Comprehensive study of the Polish question in the European
history of the 19th century is an important part of the scientific perception of interethnic
contradictions and antagonisms in the Russian Empire and the reaction
of European diplomacy and public opinion, a deeper understanding of the essence
of Russian-Polish cultural and civilizational confrontation and its impact on
Ukrainian national life. Following the three partitions of the Polish–Lithuanian
Commonwealth (1772, 1793, 1795) most of the territories of this formerly powerful
European state were incorporated into the Russian Empire, there was a fierce
struggle for cultural and ideological dominance in the region. The Polish national
liberation movement of the 1860s, which culminated in the January Uprising of
1863-1864, developed against a background of broad social and cultural resistance
to Russian autocracy, manifested in such protest actions as mourning and serving
panikhads for dead Poles, singing patriotic Polish songs and hymns, public wearing
of national costumes, participation in anti-government manifestations and demonstrations,
refusal to read prayers for the emperor in churches, and so on. Clergy
and educators, as well as students and pupils, were the driving force behind this
protest movement, which had an international resonance.
У статті висвітлюються прояви і специфіка культури протесту польської громади Південно-Західного краю першої половини 1860-х років на
основі аналізу й синтезу інформації (зокрема і вперше включеної до наукового
обігу) документів фондів «Канцелярія київського, подільського й волинського
генерал-губернатора» (ф.442) та «Канцелярія попечителя Київського навчального округу» (ф.707) Центрального державного історичного архіву України м. Києва. Саме обстоювання культурної ідентичності стало
рушієм національного розвитку, усвідомлення власних політичних інтересів
і визвольної боротьби поляків. Унікальний вплив польського питання на
історичні процеси, конфігурацію міжнародних відносин у Європі впродовж
«довгого ХІХ ст.» зумовлює актуальність і наукову значимість дослідження
й осмислення нових граней історії національно-культурного руху поляків. Загалом унаслідок трьох поділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795) більшість території цієї у минулому могутньої європейської держави було інкорпоровано до Російської імперії, а відтак розгорнулася запекла боротьба за культурно-ідеологічне домінування в регіоні. Польський національно-визвольний
рух 1860-х рр., кульмінацією якого стало Січневе повстання 1863–1864 рр.,
розвивався на тлі широкого громадсько-культурного опору російському самодержавству, що виявлявся зокрема в таких протестних акціях, як носіння трауру і служіння панахид за загиблими поляками, співання патріотичних
польських пісень і гімнів, публічне носіння національних костюмів, участь в
антиурядових маніфестаціях і демонстраціях, поширення антиурядових відозв, відмова від читання в костелах молитви за імператора тощо. Священнослужителі й освітяни, а також студентська й учнівська молодь були
рушіями цього протестного руху, що набував міжнародного звучання.
