Cтаття присвячена висвітленню особливостей культурно-просвітницької діяльності єврейської громади в Київському навчальному
окрузі на початку ХХ ст. через призму документів Центрального державного історичного архіву України м. Києва. На основі сформованої
історіографічної бази відкривається можливість розвинути вивчення
культурного життя євреїв на українських теренах за рахунок аналізу й
запровадження до наукового обігу нових фактографічних матеріалів.
Дослідження просвітницької діяльності єврейського населення сприяє
глибшому розумінню процесів взаємодії різних культурних традицій і ролі
етнічних громад у розвитку Наддніпрянської України на початку ХХ ст.
На сучасному етапі актуальність етнонаціональних студій підсилюється їхньою суспільно-політичною значимістю задля пошуків механізмів
розв’язання проблем, пов’язаних із загостренням міжнаціональної і міждержавної конфронтації, посиленням ксенофобських настроїв, міжрелігійними й міжконфесійними конфліктами, нівелюванням принципів
толерантності й верховенства права. На початку ХХ ст. специфіка
культурно-освітнього життя євреїв на теренах Київського навчального
округу визначалася особливостями їхнього правового статусу, взаєминами з органами влади Російської імперії, і насамперед — державною
політикою, що накладала обмеження на громадянські й політичні права,
розвиток міграційних і комунікаційних процесів, територіальне розміщення, можливості здобуття освіти і професійної самореалізації, збереження традиційної духовної культури єврейського населення. За умов
посилення асиміліціоністських процесів, поглиблення проблем культурного розвитку, самоідентифікації і соціальної інтеграції євреїв посилювалося значення освітньо-виховної сфери як інструмента передачі
молодому поколінню сукупності життєво важливих знань і практичних
навичок, що відкривали можливості, з одного боку, збереження традиційних іудейських цінностей, а з іншого — соціально-демографічної та
економічної адаптації на теренах Російської імперії.
The article investigates Jewish community’s edification activities in the
Kyiv educational district in the early 20th century through the lens of
documents of the Central State Historical Archives of Ukraine (Kyiv). The
current status of historiography presents an opportunity to deepen the study on
Jews’ cultural life on the Ukrainian lands by analyzing and introduction into
the scientific activities of new factual information materials. Complex research
of Jewish population’s teaching opens new avenues for further exploration of
cultural interaction and role of ethnic communities in public life of Dnieper
Ukraine in the early 20th century. Currently, the relevance of Ethnic Research
is strengthened by its public and political significance in the context of finding
mechanisms to solve concrete problems of increasing inter-ethnic and interstate
confrontation, xenophobic attitudes, interreligious tensions or conflicts,
levelling the principles of tolerance and fundamental issues of the rule of law.
In the early 20th century the nature of Jews’ cultural life in the Kyiv
educational district has been defined by peculiarities of their legal status,
relations with government authorities of the Russian Empire, but also and
primarily by the State policy curtailing civil and political rights, the development
of migration and communication, spatial distribution, education
opportunities and professional self-fulfilment, the preservation of Jewish spiritual
identity and traditional culture. With the spiralling process of assimilation,
the growing problems of cultural development, self-identification and
social integration of Jews the importance of education as a tool for the transfer
of knowledge, skills and experiences to younger generations has increased.
Promoting learning for all generations has encouraged the preservation of
Jewish spiritual values and traditions on the one hand and socio-demographic,
economic integration of Jews in the Russian Empire on the other.
