У статті наголошено на трансдисциплінарності сучасних
дослідницьких практик. Зауважено, що на початку минулого
століття прикладом такої діяльності була різновекторна інтелектуальна діяльність Агатангела Кримського. При цьому
розглянуто його особистість як дослідника-польовика в контексті його «Бейрутських оповідань». Стверджено, що присутність автора у творі виявляється не лише через ведення
образу «москоба», що вивчає арабську мову, а й через створений ним масивний антропокультурний наратив, який тяжіє
над сюжетом, часто затьмарюючи його. Це стало можливим
завдяки досвіду А. Кримського як дослідника-польовика, який працював переважно за методом включеного спостереження.
У статті акцентовано на використанні Кримським ономастичного арсеналу, офіційних та народних термінів на позначення різних ідентичностей в ключі антропології релігій.
The article deals with the personality of A. Krymskyi as a
fieldwork researcher from the perspective of his fiction book Beirut
Stories. The author’s presence in the text is shown not only through
the personage of an eccentric muscovite who came to Lebanon
to study Arabic, but also through the massive anthropological
narrative, which often overshades a plot and personages. The
reader can’t get rid the feeling that this narrative is, as a matter
of fact, a main hero of the book. It is based on the A. Krymskyi’s
experience as a fieldworker who used in his research investigations
mainly a method of included observation. The article focuses on
the author ‘s usage of onomastic arsenal with the help of which he
denotes different identities of Lebanese society through the lenses
of anthropology of religion. He works with the official and folk
terms: Orthodox, Rums (in the meaning of Orthodox), Greeks (in
the same meaning). By the way, the term Greek in the oral speech of
Beirut people in the end of 19th century marked also Russians who
lived there, and even Orthodox French nuns come from Marseille.
Russian expats were also named as Moskobs, Muscovites. Catholics
of Beirut were called as Jesuits (in case they are the teachers of
the Catholic schools), Franjie, etc. A. Krymskyi as a thoughtful
observer noticed that the identity in the Lebanese society of that
historical period is situational: depending on context the person
could identify him or herself according to the religious, local, social
or ethnic identity. The street life in Beirut demonstrates an example
of interreligious and interethnic communication and everyday
diplomacy, and Ahatanhel Krymskyi methodically incorporated
his own observations, communicational experience, oral dialect,
folklore to his Beirut Stories.
