Метою статті є висвітлення причин арешту та фізичної ліквідації заступника голови РНК
УРСР в 1930–1937 рр., командуючого Червоною Українською Галицькою Армією (1920 р.), голови
Укркустарспілки та Укрсільбанку в 1923–1927 рр., генпрокурора і нарком’юста УРСР в 1927–1930 рр. В.І. Порайка (1888–1937) на підставі аналізу документів слідчої справи та життєвих фактів.
Наукова новизна. Проведено дослідження стосовно того, чому в 1937 р. було репресовано одного з провідних діячів уряду радянської України. Ця постать не є помітною в контексті висвітлення масового характеру репресій української політичної еліти в 1920–1930-х рр. В окремих наукових публікаціях чи довідниках відсутній детальний аналіз даних кримінальної справи В.І. Порайка. У
переважній більшості досліджень йдеться про нього лише як про співучасника сфабрикованої в
1937 р. справи на колишніх боротьбистів та їх спільників на чолі з П. Любченком.
Висновки. На фоні загальної репресивної політики в СРСР у 1930-ті рр., знищення П. Любченка, В. Порайка та інших партійних функціонерів цього кола – це, поза сумнівом, знищення останньої міжвоєнної плеяди діячів, котрі, попри участь та активну діяльність у вищих ешелонах радянської влади, будучи обманутими Москвою, плекали певну надію на створення справді української,
хоч і в межах автономії та збільшовизованої, держави. Це було їхньою фатальною помилкою. Нам,
сучасникам нового повномасштабного вторгнення російських військ, треба розуміти, що будь-який
московський імперіалізм несе ту ж само отруту, яку українська еліта прийняла після поразки національної революції в 1921 р., повіривши обіцянкам більшовиків забезпечити створення культурної
та політичної автономії у кордонах спільної з Росією держави. Тільки правильне розуміння власного минулого не дасть можливості злу отримати реванш ні зараз, ні в майбутньому.
The purpose of the publication is the coverage of reasons for the arrest and physical liquidation of the
Deputy Chairman of the Ukrainian SSR in 1930–1937, the Commander of the Red Ukrainian Galician
Army (1920), the Head of the Ukrkustarspilka and Ukrsilbank in 1923–1927, the Prosecutor General and
Peopleʼs Commissar of the Ukrainian SSR in 1927–1930 of Vasyl Ivanovich Porayko (1888–1937) on the
basis of documents and facts.
Scientific novelty. A study was conducted on how and why one of the leading figures of the government
of Soviet Ukraine was repressed in 1937. This figure is not noticeable in the context of the coverage of the
mass nature of the opposition to the Ukrainian political elite in the 1920s and 1930s. There is no detailed
analysis of the criminal case against V.I. Porayko, which was fragmentarily presented in some scientific
publications or reference books. In the vast majority, in previous studies, he is discussed only as an accomplice
in the fabricated case against former fighters and their accomplices led by P. Lyubchenko in 1937.
Conclusions. Against the background of the general repressive policy in the USSR in the 1930s, the
destruction of P. Lyubchenko, V. Porayko and other party functionaries of this circle is, without a doubt,
the destruction of the last interwar galaxy of figures who, despite their participation and active work in the
highest echelons of Soviet power, being deceived by Moscow, cherished some hope for the creation of a
truly Ukrainian, albeit within the framework of autonomy and enlarged, state. It was their mistake, and the
fatal one. We, contemporaries of the invasion of Russian forces along the entire line of the north, east and
south of Ukraine in 2022, need to understand that any Moscow imperialism carries with it the same poison
that the Ukrainian elite absorbed after the defeat of the national revolution in 1921. Only a proper understanding
of our own past will prevent evil from gaining revenge now and in the future.
