The article discusses the issue regarding the reconstruction
of social structure of the Scythian populations
from the forest-steppe zone of the left-bank Dnieperland,
in the period between the 2nd half of 6th—4th/3rd century
BC, on the basis of funeral materials. As a result of the
analysis of the most important elements of burial rites
implemented by the discussed population groups, and
based on records of ancient authors (The Histories by
Herodotus), it has been established that the most valuable
sources are the size and complexity of the funerary
structure and covering embankment as well as quantitative
and qualitative diversity of included inventory.
The classification developed on the basis of 247 burials,
by means of statistical inference methods, has led to the
separation of several classes of graves that can be combined
with different social strata. This distinguished
classes were sorted according to the social hierarchy,
that is in such a way that the transition to the subsequent
classes is connected with the decreased amount
of work used to build the burial construction and the
burial mound, and the grave goods becoming «poorer».
Метою цієї статті є представлення одного із можливих способів дослідження й інтерпретації значення поховального обряду для реконструкції соціальної стратифікації населення лівобережної зони
Подніпров’я між другою половиною VI й IV/III ст. до н. е. з цією метою було проаналізовано 247 поховальних комплексів. Першим етапом дослідження є
визначення особливостей поховального обряду, ко-рисних для соціального аналізу. На основі існуючих
пропозицій у цій сфері та їх зіставлення з письмовими джерелами (Історія Геродота), а також на базі вивчення поховальних звичаїв, застосованих для суспільних досліджень, встановлено, що основним ідентифікатором для визначення місця померлого в
ієрархії, є оцінка робочого об’єму, призначеного для зведення поховання. Це робоче навантаження проявляється у розмірі могили й насипу, а також виз-начається за ступенем їхньої складності. Не менш
важливим критерієм є й багатство та різноманітність поховального інвентаря і меншою мірою також
наявність / відсутність певних елементів поховальних обрядів (напр., поховання залежних осіб і супро-воджувальні поховання коней). Другим етапом дослідження є розробка власної системи класифікації
могил цих соціальних верств. Головним вихідним
пунктом цього етапу стала організація цих могил, щоб вони відображали позицію померлого у рамках соціальної стратифікації як способу ієрархізації
суспільства. Процедура дослідження базується на
вибраних тезах у галузі процесуальної археології та
на аналізі письмових джерел. Класифікація могил
розроблена на основі статистичних інструментів (багатовимірний аналіз даних). виділено кілька класів могил людей, які займали певне місце в ієрархії. Розроблена таким чином класифікація могил має
ієрархічну структуру — комплекси, згруповані у відокремлених рангах, характеризуються по відно-шенню до попередніх меншим об’ємом робіт для улаштування могил, а розміщений у них поховальний інвентар бідніший.
