Мета дослідження – з’ясування кількісного, майнового, соціального й етнічного
складу фабрикантів та заводчиків Півдня України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., висвітлення
основних ділянок їхніх ділових інтересів і рівня прибутковості закладів, а також місця
та ролі жіноцтва у підприємницьких практиках модерного часу. Методологія ґрунтується на
принципах історизму, системності й науковості. Використано такі методи, як історико-генетичний,
аналітико-синтетичний, метод порівняльного аналізу, ретроспективний, історико-типологічний,
метод локальної історії. Наукова новизна. Запропоновано регіонально-галузевий
підхід вивчення підприємництва в Україні в імперську добу, розглянуто його і як складову
вітчизняної економічної історії, і як своєрідний соціальний інститут, який мав на собі всі
характерні відбитки тогочасної епохи. Висновки. Зазначено, що активізація підприємництва
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. стосувалася насамперед південноукраїнських губерній
Російської імперії – Херсонської, Катеринославської, Таврійської. З’ясовано, що лідером
промислового виробництва в регіоні була Херсонська, де беззастережно домінувала Одеса,
оскільки на її частку припадало більше третини, до того ж найбільших індустріальних, підприємств
губернії. Натомість у Катеринославській концентрувалися великі металургійні та
гірничорудні підприємства, які були засновані переважно іноземцями. За соціальними ознаками
серед промисловців Півдня України на початку ХХ ст. зі значним відривом від інших
лідирували представники купецького стану. Визначено зростаючу роль єврейських і німецьких
підприємців у розвитку промисловості всього регіону (на Херсонщині перші становили більше
половини всіх промисловців губернії, а на Катеринославщині – третину). Німецькомовні
промисловці – переважно купці та поселяни-власники – вміло реалізовували свої ділові інтереси
у царині обробки металу та виготовлення сільськогосподарських землеробських машин.
Частка українців серед фабрикантів і заводчиків Півдня становила у середньому 5% від їх загального
числа по кожній із трьох губерній, а їхні підприємства здебільшого були дрібними та
середніми. Наголошено, що у великому й середньому виробництві зростала роль жінок, котрі
становили близько 7% від усіх власників зафіксованих промислових закладів Півдня України.
Більше половини з них здійснювали свої підприємницькі практики у фабрично-заводському виробництві Херсонської губернії.
The purpose of the research is to find out the quantitative, property, social and ethnic
composition of manufacturers and breeders of Southern Ukraine at the end of the 19th and the
beginning of the 20th centuries, to highlight the main areas of their entrepreneurial interests and
the level of profitability of their establishments, as well as the place and role of women in business
practices of modern time The research methodology is based on the principles of historicism,
systematicity and scientificity. Such methods as historical-genetic, analytical-synthetic, the method
of comparative analysis, retrospective, historical-typological, the method of local history were
used. Scientific novelty. A regional-branch approach to the study of entrepreneurship in Ukraine
during the imperial era is proposed, it is considered both as a component of national economic
history and as a kind of social institution that bore all the characteristic imprints of that era.
Conclusions. It is noted that the activation of entrepreneurship at the end of the 19th and the
beginning of the 20th centuries. Concerned primarily the Southern Ukrainian provinces of the
Russian Empire – Kherson, Katerynoslav and Tavriia. It was found that the leader of industrial
production in the region was the Kherson province, which was unconditionally dominated by
Odesa, since it accounted for more than a third of the province’s largest industrial enterprises.
Instead, large metallurgical and mining enterprises, which were founded mainly by foreigners,
were concentrated in the Katerynoslav province. According to social characteristics among the
industrialists of Southern Ukraine at the beginning of the 20th century. Representatives of the
merchant class were ahead of the rest by a significant margin. The growing role of Jewish and
German entrepreneurs in the development of the industry of the entire region was determined
(in the Kherson region, the former accounted for more than half of all industrialists in the
province, and in the Katerynoslav region – a third). German-speaking industrialists – mainly
merchants and peasant owners – skillfully realized their business interests in the field of metal
processing and the manufacture of agricultural machinery. The share of Ukrainian entrepreneurs
among the industrialists of Southern Ukraine was on average 5% from their total number in each
of the three provinces, and their enterprises were mostly small and medium-sized establishments.
It was emphasized that at the specified time, the role of women representatives in the large and
medium-sized production of the Southern Ukrainian region was growing, and they accounted
for about 7% of all owners of registered industrial establishments in the South of Ukraine. More
than half of them carried out their business practices in the factory production of the Kherson province.
