Наукова електронна бібліотека
періодичних видань НАН України

Мотив спокути за гріх чарування у сповідальній літературі XVIII ст.

Репозиторій DSpace/Manakin

Показати простий запис статті

dc.contributor.author Соколюк, Ю.
dc.date.accessioned 2022-12-04T18:14:32Z
dc.date.available 2022-12-04T18:14:32Z
dc.date.issued 2022
dc.identifier.citation Мотив спокути за гріх чарування у сповідальній літературі XVIII ст. / Ю. Соколюк // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 29-35. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. uk_UA
dc.identifier.issn 2518-7430
dc.identifier.other DOI: 10.5281/zenodo.7009932
dc.identifier.uri http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187003
dc.description.abstract Подана стаття охоплює таку частину національного світогляду українців, як віра у чари, забобони, та ставлення Церкви до подібних явищ. Спеціальні приписи для християн зафіксовано в сповідальній літературі. Наші предки споконвіку вірили в зв’язок із потойбічним світом і виражали свій страх перед ним у різноманітних обрядах і забобонах, котрі стосувалися широких сфер життя. Деякі з них слугували оберегом від злих сил. Окремі мали на меті привернути в оселю щастя й добробут. Ставимо за мету, застосовуючи текстологічний аналіз, дослідити відповідальність за гріх чарування і мотив його спокути на матеріалі сповідальної літератури, ілюструючи прикладами з давньої української літератури й архівними записами. Нами використано справи міських і магістерських судів із книг Ковельського магістрату, Подільської губернії, видані В.Б. Антоновичем. Із поданої розвідки доречний висновок: віра в чари має таке давнє походження, що міцно закарбована в підсвідомість людини. Церква боролася з потягом своїх парафіян до магічних практик, починаючи з часів Старого Заповіту. Так, у книзі Левита 20:6 зазначено: «А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, – то Я зверну Своє лице проти тієї душі – і винищу того з-посеред народу його». uk_UA
dc.description.abstract This article covers such a part of the national worldview of Ukrainians as the belief in charms, superstitions and beliefs and the attitude of the church to such phenomena. Special precepts for Christians are recorded in the confessional literature. From time immemorial, our ancestors believed in the connection with the afterlife and expressed their fear of it in various rituals and superstitions that concerned a wide sphere of life. Some of them served as a talisman against evil forces. Some aimed to bring happiness and prosperity to the home. We aim to use textual analysis to investigate the responsibility for the sin of witchcraft and the motive for its atonement on the material of confessional literature, illustrating with examples from ancient Ukrainian literature and archival records. We used the cases of city and master courts from the books of the Kovel magistrate, Podolsk province, published by Volodimir B. Antonovich. From the submitted intelligence it is appropriate to conclude that the belief in magic has such an ancient origin that it is firmly ingrained in the human subconscious. The church has struggled with the attraction of its parishioners to magical practices since Old Testament times. Thus, Leviticus 20:6 states, «But the soul that cometh to the dead spirits, and to the sorcerers, to go a whoring after them, I will set my face against that soul, and will cut it off from among his people». uk_UA
dc.language.iso uk uk_UA
dc.publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України uk_UA
dc.relation.ispartof Сiверянський літопис
dc.subject Церковна старовина uk_UA
dc.title Мотив спокути за гріх чарування у сповідальній літературі XVIII ст. uk_UA
dc.title.alternative The motif of atonement for the sin of benching in the confessional literature of the 18th century uk_UA
dc.type Article uk_UA
dc.status published earlier uk_UA
dc.identifier.udc 821.161.2-3+ 2’01


Файли у цій статті

Ця стаття з'являється у наступних колекціях

Показати простий запис статті

Пошук


Розширений пошук

Перегляд

Мій обліковий запис