У фокусі дослідження процес перенесення літературної дискусії 1920-х рр. з
суто професійної у політичну площину. Спираючись на постколоніальну методологію, авторка доводить, що постання проблеми національної ідентичності стало закономірним наслідком антиколоніального спрямування революції
1917 р. Спроба більшовиків поставити цей процес під контроль провалилась
внаслідок конфлікту між задекларованими ними цілями і реальною політикою.
В фокусе исследования процесс перенесения литературной дискуссии из чисто
профессиональной в политическую плоскость. Опираясь на постколониальные подходы,
автор доказывает, что поднятие вопроса о национальной идентичности стало закономерным результатом антиколониального характера революции 1917 г. Попытка большевиков поставить эти процессы под контроль провалилась в следствие конфликта между задекларированными ими целями и реальной политикой.
Major attention paid to process of transference of literature debate from proficiency to
political scope. Based on postcolonial studies the author proved that the rise of national
identity problem determined by the anticolonial trend of revolution of 1917. Bolshevik’s
attempt to control this process failed because of the conflict between the aims that had been
declared and real politics.