Руйнування культових споруд (1920–1930-ті рр.): порушення традиційної ритмології простору

Abstract

Новизна дослідження полягає в окресленні рамкового підходу до проблеми руйнування/нищення культових споруд в УСРР-УРСР (1920–1930-ті рр.) у контексті ритмології. Ритмологія формується як науковий напрям, що вивчає ритми в найрізноманітніших проявах. На думку відомого релігієзнавця, етнолога й антрополога М. Еліаде, до найважливіших категорій теорії ритму належить категорія священного простору. Культова споруда символізувала простір сакрального, відмежовуючи його від мирського, була своєрідною точкою відліку життєвого ритму. Аналіз порушеної проблеми базується на характеристиці фактичного матеріалу щодо закриття культових споруд (причин, сутності, наслідків) в умовах світоглядного дисонансу. Руйнування / знищення культових споруд було не лише актом механічного знищення будівель, але й порушенням центральної вісі подальшої орієнтації особи, оскільки «точка відліку» перестає бути єдиною з онтологічної точки зору» (М. Еліаде). З точки зору владних інституцій руйнування релігійно-культових основ було необхідним для «вивільнення простору» й конструювання нової моделі світського — «радянської». Відтак і умовах кризи соціальної ідентичності змінювалася ритміка сакрального й профанного.

Новизна исследования состоит в предложенном рамочном подходе к проблеме разрушения/уничтожения культовых сооружений в УСРР-УССР (1920–1930-е гг.) в контексте ритмологии. Ритмология формируется как новое научное направление, изучающее ритмы в самых различных проявлених. Важнейшей категорией теории ритма, по мнению известного религиоведа, этнолога и антрополога М. Элиаде, является категория священного пространства. Культовое сооружение символизировало священное пространство, отделяя его от мирского, было «точкой отсчета» жизненного ритма. Анализ фокусируется вокруг процесса закрытия культових зданий (причин, сущности, последствий) в условиях мировоззренческого диссонанса. Пространство, как протяженность периодически разрывается сакральними событиями, точками, наделенными абсолютной ценностью. Соответственно разрушение культових сооружений было не только актом механического уничтожения зданий, а нарушением центральной оси всякой последующей ориентации человека, так как «точка отсчета» перестает быть единственной с онтологической точки зрения» (М. Элиаде). С точки зрения структур власти, разрушение религиозно-церковных устоев было необходимо для «освобождения пространства» и конструирования новой модели мирского — «советской». В условиях кризиса социальной идентичности изменяется ритмика сакрального и профанного.

The novelty of the research is suggested by framework approach to the problem of demolition / destruction cult constructions in USRR-USSR (1920–1930-ies.)in the context of rhythmology. Rhythmology is formed as a new scientific field that studies rhythms in a variety of forms. The most important category of the theory of rhythm, according to a famous religious studies, ethnologist and anthropologist M. Eliade, is the category of sacred space. Cult building symbolized the sacred space, separating it from the mundane, it was a «point of reference» life rhythm. The analysis is focused around process of closing the cult buildings (the causes, essence, consequences) in the conditions of worldview dissonance. Space as the length periodically breaks of sacred events, points endowed with the absolute value. Correspondingly the destruction of cult constructions was not only an act of mechanical destruction of buildings, and a violation of the central axis of the future direction of any person as the «reference point» ceases to be the only one with an ontological point of view» (M. Eliade). From the perspective of power structures, destruction of religious and religious foundations needed for the «free space» and the construction of a new model of secular — «Soviet». In a crisis of social identity changes rhythm sacred and profane.