Вступ. Програми соціальної та економічної активізації є ключовим напрямом соціальної політики розвинених країн світу, визначальною рисою якої є перенесення акцентів з пасивного надання соціальної допомоги до політики сприяння зайнятості та економічної активності.
Проблематика. Запровадження програм активізації потребує створення релевантного методологічного підґрунтя та інструментарію їх розробки, реалізації й оцінювання. Мета. Обґрунтувати підходи до реалізації та оцінювання програм активізації непрацюючих отримувачів соціальної допомоги. Матеріали й методи. Використано результати проєктів, реалізованих за програмами міжнародної
підтримки у 2011—2018 рр., зокрема, спрямованих на апробацію механізмів залучення на ринок праці
отримувачів соціальної допомоги. Застосовано соціологічні методи опитувань «віч-на-віч», статистичні методи обробки деперсоніфікованих даних реєстрів отримувачів соціальної допомоги, методи об’єднання
даних опитувань та реєстрів. Спеціально розроблено методологію моніторингу результативності
та ефективності інструментів активізації. При аналізі даних використано стандартні статистичні
методи аналізу та синтезу, графічні й табличні методи.
Результати. Визначено передумови формування політики активізації, узагальнено досвід її реалізації. На основі оцінки складу та психологічних настанов отримувачів соціальної допомоги, результатів
попередніх реформ доведено актуальність запровадження програм активізації в Україні. Визначено сутність програм сприяння зайнятості та активізації соціально вразливих верств населення. Здійснено
оцінку проєкту за комплексом критеріїв, включаючи вплив на безробіття, бідність, бюджетні надходження,
робочі місця. Сформовано рекомендації щодо запровадження програм активізації у практику.
Висновки. Пілотування інструментів активізації засвідчило високу ефективність останніх. Попри
очевидні позитивні результати, виявлено ризики, які необхідно врахувати при запровадженні інструментів у практичну діяльність.
Introduction. Social and economic activation programs are a key area of the social policy in advanced economies. A defining
feature of this policy is a shift in focus from passive assistance to employment promotion and economic activity.
Problem Statement. Implementation of activation programs requires the creation of a relevant methodological basis and
tools for their development, realization and evaluation.
Purpose. To substantiate approaches to the implementation and evaluation of programs for activating idle recipients of
social assistance.
Materials and Methods. The results of projects implemented as part of international support programs in 2011—2018,
in particular, a pilot project directed to test mechanisms for attracting recipients of benefits to the labor market have
been considered. The face-to-face sociological survey methods, statistical methods for processing anonymous data from
the social assistance system registry, as well as the method of combining data from the registry and the survey have been
used. A methodology for monitoring the effectiveness and efficiency of activity tools has been specially developed.
Results. The prerequisites for creation of the activation policy were identified, and the experience of its implementation
has been generalized. Based on the assessment of the composition and psychological attitudes of social assistance recipients,
results of previous reforms, the relevance of implementing activation programs in Ukraine has been proved. The essence of
programs promoting employment and activating socially vulnerable groups of the population has been determined. The
project has been evaluated on a set of criteria, including the impact on unemployment, poverty, budget revenues, and jobs.
Recommendations on the practical implementation of activation programs have been developed.
Conclusions. Piloting the activation tools has shown their high efficiency. However, in spite of the obvious positive results,
risks that shall be taken into account when introducing the tools into practice have been identified.
