Мета дослідження – висвітлення основних напрямів діяльності духівництва та вірян УГКЦ після депортації українського населення на західні та північні землі Польщі в 1947 р.
Методологія. Використано методи історичного дослідження, зокрема критичний (щодо архівних та опублікованих джерел), усталених поглядів у сучасній історіографії, бібліографічний
аналіз (в основному щодо польської історіографії), а також статистичні, географічні, соціологічні. Наукова новизна. У сучасній Україні обмаль праць, в яких висвітлюється становище греко-католиків у Польській Народній Республіці та їх прагнення до відновлення діяльності Української греко-католицької церкви. У Польщі цією темою цікавляться історики українського
походження. Однак цілісного висвітлення долі греко-католицької конфесії в період комуністичного правління немає. Висновки. По Другій світовій війні польська влада наслідувала приклад
СРСР, прагнучи ліквідувати на своїй території Українську греко-католицьку церкву. Після
акції «Вісла» поширилося уявлення щодо остаточного розв’язання проблеми УГКЦ. Юридично влада її не визнавала, утім вона існувала фактично – без структур, ієрархів, майна. Вірні
та окремі священики намагалися відновити діяльність своєї церкви не тільки на нових місцях
поселення після депортації, але також і на рідних землях. Однак комуністична держава чинила
перешкоди, допомагаючи Польській православній церкві «перехоплювати» греко-католиків.
Натомість римо-католицьке духівництво та ієрархи ставилися до греко-католицького питання
по-різному: одні виступали за ліквідацію цього обряду, а інші допомагали в його відродженні.
Велику роль відіграв особисто Папа Римський Іван Павло II, який сприяв греко-католикам,
а також деякі римо-католицькі ієрархи і священики. Завдяки цим факторам стало можливе не
тільки юридичне відновлення Української греко-католицької церкви в Польщі після 1989 р., але також її розвиток.
The purpose of the research is to discuss the main activities of the clergy and the faithful
of the Ukrainian Greek Catholic Church after the deportation of the Ukrainian population to the
western and northern parts of Poland in 1947. The research methodology. Criticism of both archival
and published sources including the established views in the historiography constitute the main
methods of this historical research. Bibliographic analysis, including that of Polish historiography as
well as statistical, geographical and sociological methods of analysis were also used. The scientific
novelty. The situation of Greek Catholics in the Polish People’ Republic and their desire to resume the
activities of the Ukrainian Greek Catholic Church is a topic that is poorly covered in the publications
that have appeared in Ukraine. In Poland, in fact, only historians of Ukrainian origin deal with this
question. However, no monograph has come out that would comprehensively cover the fate of the
Greek Catholic Church in the period of People’s Poland. Conclusions. After World War II, the
communist authorities in Poland aimed to eradicate the Ukrainian Greek Catholic Church from
Poland following the footsteps of the USSR. Unlike the Soviet authorities, the Polish Communists
claimed that the deportation of the Ukrainian population to Soviet Ukraine as well as to western and
northern Poland as part of the Vistula Action, finally would solve the problem of the Ukrainian Greek
Catholic Church. The authorities did not legally recognize it, but in fact it existed, though without
structures, hierarchs and property. Its existence was possible, in principle, only with the involvement of
the faithful and some priests who did not want to leave their native rite. They began to try to resume
the activities of their Church not only in the new place of settlement after the deportation, but also
in their native lands. However, this was opposed by the communist government, which helped the
Polish Orthodox Church to intercept Greek Catholics. In turn, the attitude of Roman Catholic clergy
and the hierarchs toward the Greek Catholic varied considerably. Some would welcome the liquidation
of this rite, while others helped in its restoration. The role of Pope John Paul II was invaluable. He
supported the Greek Catholics as well as some of the Roman Catholic hierarchs and Polish priests
who provided the Greek Catholics with hospitality and allowed them to establish Greek Catholic
institutions which were parishes in fact. The above mentioned factors made legal reactivation of the
Greek Catholic Church in Poland after 1989 possible as well as its further development.
