Вигнання з „дому” природи: „Серце пітьми” Джозефа Конрада і польська традиція

Abstract

Стаття є полемікою з існуючими концепціями функціонування образу природи у творах Джозефа Конрада як запозичення з польської літературної традиції. На відміну від прозорої й олюдненої природи польських романтиків, головний герой Конрадового „Серця пітьми” переживає вигнання з „дому” природи, яка стає „незрозумілою, а відтак огидною”. У своєму романі Конрад розкриває ідеологічні підвалини Західної цивілізації і ставить під сумнів її картезіансько-просвітницькі претензії на універсальну владу. Натомість письменник створює образ „цілковито Іншого”; і зустріч із цим Іншим (втіленням природного, або Реального) виявляється травматичною.

The paper carries on a controversy with existing concepts of nature functioning in Joseph Conrad’s writings, as his Polish literary filiation. Unlike transparent and humanlike nature of Polish Romanticists, the protagonist of Conrad’s „Heart of Darkness” experiences the banishment from the „home” of nature, that becomes „incomprehensible, which is also detestable”. In his novel Conrad uncovers the ideological base of the Western civilization, and puts in doubt the Cartesian-Enlightenment human’s claim to universal power. Instead of that, the writer creates an image of „the wholly Other”; and the encounter with that Other (the embodiment of nature, or Real) becomes traumatic.