Мета дослідження – висвітлити протиборство спеціальних підрозділів закордонних
центрів ОУН із КДБ у 1960-х – на початку 1990-х рр. Методологічною основою стали
принципи наукової об’єктивності та історизму. Використано такі загальноісторичні методи:
історико-порівняльний, ретроспективний, проблемний, структурний. Наукова новизна
одержаних результатів визначається тим, що, увівши до наукового обігу значну кількість
неопублікованих архівних документів і матеріалів, які зберігаються в Галузевому державному
архіві Служби безпеки України, проаналізовано діяльність спецслужб закордонних центрів
ОУН, скеровану на протидію провокаціям органам держбезпеки УРСР і підтримку
дисидентського руху в республіці зазначеного періоду. Висновки. Починаючи з 1960-х рр.,
діяльність служби безпеки Закордонних частин (СБ ЗЧ) ОУН відбувалась у тісній взаємодії
насамперед із референтурою Крайового зв’язку (КЗ), Спілкою української молоді (СУМ),
Антибільшовицьким блоком народів (АБН). У розглядуваний період закордонні осередки
ОУН зіткнулись із посиленням провокацій органів держбезпеки УРСР, метою яких було
деморалізувати та розколоти діаспору. Намагаючись протидіяти ідеологічним диверсіям, есбісти
не лише публікували у своїй пресі спростування та застереження, ретельно розслідуючи кожну
провокацію, інформуючи про результати інші закордонні центри ОУН, а й, своєю чергою, також
здійснювали ідеологічно-підривні операції проти радянського режиму. Зручним майданчиком
для останніх стали різноманітні міжнародні заходи, спортивні змагання, насамперед Олімпійські
ігри. Значну шкоду закордонним центрам ОУН завдавали складні і тривалі оперативні ігри КДБ.
СБ натомість проводила власні оперативні ігри, спираючись на підтримку української діаспори.
Більшість оунівських центрів відійшли від радикальних гасел і зосередилися на підтримці в
УРСР дисидентів, яким надавалася різноманітна допомога. Наприкінці 1980-х рр. спецслужби
закордонних центрів ОУН сконцентрували свої зусилля на підтримці масового протестного
руху в республіці. Після проголошення незалежності України їхні діячі остаточно леґалізувалися,
займаючись у подальшому літературною, науковою, громадською діяльністю.
The aim of the study is to cover the confrontation between the special units of foreign
centers of the OUN and the KGB in the 1960s – early 1990s. The methodological basis of the
study was the principles of scientific objectivity and historicism. The following general historical
methods are used: historical-comparative, retrospective, problematic, structural. The scientific
novelty of the obtained results is determined by the fact that, having introduced into scientific
circulation a significant number of unpublished archival documents and materials stored in the
Sectoral State Archive of Security Service of Ukraine, we discovered the activities of the special
services of the OUN foreign centers which were aimed at resisting the provocations organized by
state security bodies of UkrSSR and their support for the dissident movement in the republic in
that period of time. Summary. Beginning in the 1960-s, the activities of the Security services of the
OUN foreign units took place in close cooperation, primarily with the Regional Communications
Office, the Ukrainian Youth Union, and the Anti-Bolshevik Bloc of Nations. During the period
under review, the foreign OUN units faced the intensification of provocations organized by the
state security bodies of the Ukrainian SSR, the purpose of which was to demoralize and split the
diaspora. In an attempt to counter ideological sabotage, the esbists not only published a rebuttal
in their press by thoroughly investigating each provocation and informing other OUN centers
abroad about the results, but also carried out ideological subversive operations against the Soviet
regime. Various international events, sports competitions, first of all, the Olympic Games became
a convenient platform for the latter. The complex and lengthy KGB operational games caused
significant damage to the OUN foreign centers. At the same time, the SB conducted their own
operational games, relying on the support of the Ukrainian diaspora. Most OUN centers moved
away from their radical slogans and focused on supporting dissidents in the UkrSSR, who were
provided with various assistance. In the late 1980-s, the special services of the OUN foreign centers
concentrated their efforts on supporting the mass protest movement in the republic. After Ukraine
gained its independence, their leaders finally legalized their activity and further engaged in literary,
scientific and social activities.
