У статті розглядаються проблеми лінгвістичної наратології, пов’язані з ідентифікацією осіб оповідачів у низці художніх текстів, зокрема повістях В. Набокова «Соглядатай» і М. Хвильового «Санаторійна зона», а також оповіданні І. Франка «Микитичів дуб». Виявляються причини складності ідентифікації нараторів цих творів і найважливіші комунікативно-мовні засоби кваліфікації їхніх оповідних інстанцій як таких, що «ковзають» між дієгезисом і недієгезисом зі змінами точок зору, фокусу емпатії і часу представлення текстової історії. Зокрема, у першому з названих творів наявна проблема дієгезису / недієгезису оповідача у текстовій історії; у другому — складна для ідентифікації міра виявленості та надійності наратора; в оповіданні І.Франка — так звана розщепленість оповідача, яка ускладнює ідентифікацію особи наратора. Спостереження над цими творами дозволили доповнити існуючі класифікації нараторів рубрикою «хиткий у дієгезисі / недієгезисі»; рубрику «надійний / ненадійний наратор» — позицією «цілісний / розчленований наратор». Лінгвальними виявами таких типів нараторів можуть бути засоби персонального дейксису, уживання категорії часу, зміна модусно-модальних чинників оповіді та деякі інші. У випадках складності ідентифікації наратора, викликаної «розмитістю» його особи стосовно міри виявлення в тексті, «сигналами» наявності справжнього оповідача можуть стати його «метакоментарі», деякі сюжетні прийоми, наприклад звернення до минулих подій, про які прямо не йдеться в творі, і т. ін. Крім цього, типологічно виправданою може видаватися рубрика «психологічний стан наратора», в якій можуть бути враховані аспекти: «наратор у нормальному стані» / «наратор у зміненому стані свідомості», оскільки, як відомо, деякі художні твори світової літератури були створені авторами, що перебували в змінених станах свідомості. У статті окреслюються перспективи лінгвонаратологічних досліджень художніх текстів в аспекті виявлення в них специфічних комунікативних смислів естетичного характеру.
The article analyses the problematic issues of linguistic narratology connected with
the identification of storytellers’ personalities in a number of literary texts, in particular,
in the novels «Sogliadataj» by V. Nabokov and «Sanatorijna Zona» by M. Khvyliovyj
as well as in the short story «Mykytychiv Dub» by I. Franko. The research reveals the
reasons of complicated identification of narrators in these works and the most important
linguistic-communicative means of qualifying their storytelling instances as the ones
that «shift» from diegesis to non-diegesis and back after changes in the point of view,
focus of empathy and time of the textual story presentation. The first of the mentioned
stories, for example, exemplifies the problem of the storyteller’s diegesis / non-diegesis
in the texts; the second one has a problematic for the identification degree of the
narrator’s explication and reliability; I. Franko’s short story presents the storyteller’s
splitting, which complicates the narrator’s personality identification. The analysis of
these works of literature allowed completing the existing narrators’ classifications by
the subgroup «unsteady in diegesis / non-diegesis»; the subgroup «reliable / unreliable
narrator» — by the item «integrated / disintegrated narrator». These types of narrators
are lingually expressed by the means of personal deixis, the use of the category of tense,
the change of modus-modal factors of the storytelling and some others. In cases of the
complicated identification of the narrator, which is caused by his «blurred» personality,
«metacomments», some plot devices, like past time reference to the actions that are not the
subject of the story, etc., serve as «signals» of the real storyteller’s existence. Besides, the
subgroup «the narrator’s psychological state» may seem typologically grounded because
it takes into account the following aspects: «normal state of the narrator» / «the changed
state of the narrator’s consciousness» as far as some works of world literature are known
to have been created by authors suffering from the changed states of consciousness. The
article outlines the perspectives of linguistic-narratological studies of literary texts in view
of defining specific communicative senses in them.
