Інтертекстуальність як прояв деканонізації міметичного способу зображення в сучасному романі

Abstract

Роман А. Мердок „Зелений лицар” розглядається з погляду інтертекстуальності як чинника побудови художнього світу твору. Доводиться, що інтертекстуальність у рамках згаданого роману відіграє ключову роль в деканонізації міметичного способу зображення, що приводить до ситуації онтологічно рівноправного існування в романі „Зелений лицар” двох типів референцій – первинної, зорієнтованої на дійсність, та культурологічної вторинної. Така побудова художнього світу роману А. Мердок пояснює особливості художнього методу письменниці та порушує проблему стосовно взаємодії мімезису та інтертекстуальності в сучасному романі.

The article offers an analysis of I. Murdoch’s novel The Green Knight from the point of view of the role of the intertextuality as a key factor around which a model of representation is built in the novel. It is argued that intertextuality, in the mentioned novel, plays a key role in decanonising of the mimetic type of narration, which leads to the situation of the ontologically equal presence of two references to reality in the novel The Green Knight – primary and, referring to culture, secondary. Such a construction of the novel’s model of representation clarifies the specific features of I. Murdoch’s writing and poses a question as to the principles of interaction between mimesis and intertextuality in today’s novel.