Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» (уживання — мовна компетенція — національне позиціонування)

Abstract

У статті, яка ґрунтується на даних соціологічного опитування 1400 респондентів у містах центральних областей України, розглядається функціонування в цьому ареалі трьох мовних кодів — (власне) української мови, російської мови і українсько-російського змішаного мовлення (УРЗМ) з особливою увагою до останнього — з погляду ставлення до них опитуваних та їхніх оцінок. Згідно з цими оцінками, обсяги використання української мови в побуті виявляють спадну градацію, але в ослабленій формі в напрямі із Заходу на Схід при різкішій спадній градації від Центру на Північ (білоруський і російський кордони) та на Південь (області, що виходять до Чорного моря). Навпаки, обсяги використання УРЗМ і російської мови демонструє спадна градація Схід — Захід. Однак за винятком трьох східних областей (Харківської, Дніпропетровської і Сумської) усюди переважає (власне) українська мова, а в трьох зазначених ареалах, за оцінками респондентів, — російська мова (Харківська область) або суржик. Очевидні преференції респондентів щодо цих трьох кодів співвідносяться при цьому не з їхніми явними компетенціями у володінні українською та російською мовами. З огляду на нинішній воєнний конфлікт між Росією і Україною ставилося також питання щодо взаємозв’язку користування українськими респондентами певним мовним кодом з їхнім самопозиціонуванням стосовно Росії і росіян. При цьому переважна більшість заявила про себе як про самостійну величину, що найвиразніше виявилося щодо «національності», дещо меншою мірою щодо «етносу» і найменшою мірою (але все-таки більшістю) щодо «культури ». Взаємозв’язку їхнього ставлення до Росії і росіян з преференціями щодо вибору ними мовного коду в повсякденному житті не виявилося. Констатовано також, що російську мову та суржик респонденти переважно не сприймають як явну загрозу для української культури. Отже, немає підстав говорити про наявність у масовій свідомості населення обстежуваних регіонів ознак мовного конфлікту або навіть «війни мов».

The article addresses the language situation in central parts of Ukraine, based on a survey of 1,400 respondents in cities within the respective districts. The focus lies on «Surzhyk», the Ukrainian-Russian mixed speech, in particular on the usage of this variety in comparison with Ukrainian and Russian as well as on specific attitudes towards the three varieties held by people in the selected districts. Concerning the strength of Ukrainian usage in everyday life - according to respondents’ estimations - only a gradual and on the whole not very strong west-east divide can be observed, but a surprisingly clearer decline from the centre to the north (Belarusian and Russian border) and to the south (Ukrainian Black Sea districts). The strength of both Surzhyk and Russian usage, however, does show a clearer east-west decline. All in all, Ukrainian is dominant, with the exception of three districts in the eastern central region: within these three areas, Russian or Surzhyk dominate. The declared preferences of the respondents for the three codes do not correlate with their reported competence in Ukrainian and Russian. Given the current military conflict between Russia and Ukraine, Ukrainian respondents were also questioned about the relationship between language usage and their position towards Russia and the Russians. The majority consider themselves an independent entity: most strongly with regards to «nationality», slightly less pronounced as an «ethnic group» and weakest (but still in the majority) in regard to «culture». No relationship to the choice of code in everyday life could be identified. A further question established how relaxed Ukrainians are about the usage of Russian and Surzhyk that on the whole are not perceived as a threat to Ukrainian culture. Therefore, no trace of a language conflict or even «language war» within the population can be found.