Борис Грінченко і процес становлення єдиної української літературної мови

Abstract

Минає 85 років з дня народження відомого українського мовознавця кандидата філологічних наук, професора, лауреата Державної премії СРСР Василя Олексійовича Винника. Багаторічна наукова діяльність В. О. Винника пов’язана з відділом лексикології та лексикографії Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР, в якому він сформувався як глибокий дослідник лексикології, фразеології та історії української мови. Але визначальним напрямом у науковій діяльності В. О. Винника була і є праця в галузі української лексикографії— участь у створенні словників і розроблення питань теорії словникарства. Редколегія журналу «Мовознавство» бажає В. О. Виннику міцного здоров "я, бадьорості, творчої наснаги і пропонує нову розвідку ювіляра. У статті висвітлено роль Б. Д. Грінченка в збереженні і розвитку літературної мови всього українського народу. Дискусія з питань єдності і дальшого розвитку української літературної мови, започаткована Б. Д. Грінченком, і наступне видання за його редакцією «Словаря української мови» в 4-х томах сприяли збереженню її єдності.

The author elucidates the role of B. D. Hrinchenko in preserving and forming Standard Ukrainian as a language of all the Ukrainian people divided by the frontier between the Russian and Austro-Hungarian empires after the banning of Ukrainian by Russian tsar Alexander П with his Emsk edict. Because of the latter, Ukrainian authors and scholars had to publish their works in L’viv, a Galician city in Austria-Hungary. The isolation of Galicia from the rest of Ukraine was fraught with the loss of the continuity and unity of Standard Ukrainian, which had basically been formed in the Dnieper region of Ukraine. Debate over the unity and further development of Standard Ukrainian which Hrinchenko initiated, as well as a Ukrainian dictionary in 4 volumes edited by him contributed to its preservation.