У статті аналізується залучення мови слов’ян до кола сакральних мов церкви, акцентовано, що оголошення сакральними мовами гебрайської, грецької та латини було спробою захистити текст Біблії від перекручень, яких практично не можна уникнути при перекладі, та протистояти диктату латини в церковному житті. Автор апелює до мов оригіналу Біблії, так само як і до церковнослов’янського тексту, наводить численні приклади з історії культури, зокрема з історії Церкви на Сході та Заході.
This article analyzes the situation of the Slavs’ language involvement to the circle of sacred languages of the church. It is stressed that Hebrew, Greek and Latin languages were announced sacred in an attempt to protect the Bible text from distortions which are almost unavoidable in translation and it was also an attempt to resist the dictates of Latin in the church life. The author fairly widely appeals to the original Bible languages, as well as to the Slavonic text, cites numerous examples from the field of the history of culture, especially from the East and West Church history.