Статтю присвячено прислів’ям чеської мови як культурно-знаковим феноменам. Пропонується визначення поняття прислів’я з позицій лінгвокультурології. Досліджується сутність прислів’їв як прецедентних висловлювань, пов’язаних зі стереотипними ситуаціями, їх структурні різновиди в письмових та усних текстах, способи й мета актуалізації в комунікативних практиках. Матеріалом для аналізу стали бази даних Чеського національного корпусу (ČNK).
Article dwells on the Czech language proverbs as semiotic and cultural phenomena. Definition of notion «proverb»from the viewpoint of linguistic culture study is suggested. The sense of proverbs as statements connected with stereotype situations, their structural types in written and oral texts, ways and objectives of actualization in communication is researched. CzechNational Corpus (ČNK) came as a database of material for analysis.