Мета дослідження – на матеріялах Вінницького намісництва (деканату) окреслити особливості
статусних орієнтирів середньої ланки унійної ієрархії на Брацлавщині у XVIII – на початку ХІХ ст.
Методологія дослідження ґрунтується на принципі історизму, що передбачає врахування як
загальної динаміки соціяльних трансформацій, а з іншого боку - залежности соціяльної поведінки
історичних персонажів від провідних політичних та соціокультурних тенденцій. Використано як
загальноісторичні методи (історико-генетичний, історико-типологічний), так і прийоми розкриття
індивідуальних особливостей соціокультурного орієнтування духовенства Брацлавщини та його
адаптації в переломних умовах переходу від політичного режиму і церковної політики Речі Посполитої до самодержавного адміністрування в Російській імперії та її церковної політики. Наукова
новизна визначається передовсім комплексом залучених джерел (акти візитацій, записи Актових
книг, клірові відомості духовенства) та прийомами виявлення індивідуальних особливостей соціяльної
адаптації середньої ланки церковної ієрархії в умовах переломної доби XVIII – початку ХІХ ст.
Висновки. На підставі вивчення різних груп джерел визначено перелік персоналій намісників (деканів) Вінницького деканату, з’ясовано їхню роль у міжвизнаннєвих протистояннях в краї, виявлено соціяльні маркери орієнтування цієї частини духовенства на шляхетську культуру та ідентифікаацію себе як польської шляхти, зокрема, проаналізовано прагнення протопресвітера Й. Романовича
(колишнього вінницького унійного декана) закріпити свій шляхетський статус в умовах Російської
імперії. З иншого боку, виявлено ознаки амбівалентности при формуванні життєвих орієнтирів його
дітей. Розкрито сутнісну серцевину судового процесу над сином Й. Романовича Андрієм, приводом
до якого стали його дії у дотриманні шляхетського чину облаштування батькової могили, а з иншого – прагнення православного церквоначалія тримати під контролем дотримання обрядовости і панівного статусу Синодальної Церкви, у тому числі судово-поліційними методами.
The purpose of the research is to outline the particular social status reference features of the middle
rank of Uniate church clergy located at the land of Bratslav during the XVIII and the outset of ХІХ century
on the basis of materials of Vinnytsia protopresbitery (deanery).
The methodology of research is based on the historicism principle which envisages taking into account
both the social transformation dynamics as well as dependence of social behavior of historical characters
on the defining political and sociocultural tendencies. Along with universal historical methods (historical-
genetic and historical-typologic) the research uses means of uncovering the individual particularities
of sociocultural reference frames of Bratslav region clergy as well as its adaptation to the disruptive change
from political regime and church policy of Rzhech Pospolita to monocratic administration of Russian empire
and its church policy.
The scientific novelty is defined primarily by a complex of sources used (visitation acts, parish registers,
clergy indexes) as well as by means of uncovering the individual peculiarities of mid-rank clergy
social adaptation under the breaking conditions of XVIII and outset of ХІХ centuries.
Conclusions. Based on studying the various groups of sources the research identifies a list of Vinnytsia
protopresbiters (deans) personae, uncovers their role in inter-denominational conflicts in the area, identifies
social markers of this clergy group orientation towards nobility culture and its identification as polish nobility.
In this context research analyses efforts of protopresbyter J. Romanovych (former Vinnytsia Union
church dean) to secure his nobility status under the Russian empire. On the other hand, the research uncovers
an indication of ambivalence in the formation of life principles of his children. It shows up the essential
core of judicial proceedings against son of J. Romanovych Andrij, initiated under pretext of his actions
to keep up with nobility style of grave design and arrangement and driven by the efforts of clergy
chiefs to control the rites and ensure the dominant position of Synodal Church using among other the judicial
and police-enforcement methods.
