Ідеалізована майбутність у візіях українських інтелектуалів доби революційного романтизму (1917–1918 рр.)

Abstract

Висвітлюються візії та проекції інтелектуалів щодо революційної будучини, котрі побутували в українській суспільно-політичній думці. Зазначається, що спроможність інтелектуалів модифікувати, переглядати чи відкидати візії та висувати нові концептуальні пропозиції залежала від їхніх мисленнєвих структур, провідних настанов світосприйняття, життєвого і фахового досвіду, пануючих традицій суспільно-політичної й історичної думки, персональної креативності та інерційності, впливу ситуацій і контекстів революційного буття. Розглядаються тексти Михайла Грушевського, Дмитра Донцова, Сергія Єфремова, Олександра Саліковського, Сергія Шелухина та ін. Відзначається переміна часової перспективи у їхніх поглядах із близької на віддалену прийдешність. Показується тяжіння довоєнних орієнтирів, передусім автономістської традиції на формування горизонту очікувань революційних часів. Наголошується, що поважну роль у політичних, громадських і культурних практиках українських інтелектуалів відігравали впливи європейської соціалістичної та ліберальної думки початку ХХ ст., у якій федеративний устрій уважався взірцевим для суспільного й державного майбутнього. Підкреслюється, що протягом 1918 р. прискорення та загострення військово-політичних подій причинилося до витіснення візій українських інтелектуалів стосовно уявної будучини з фокусу дискусій на другий план суспільно-політичної думки. Одночасно відбувалася переоцінка перспектив Української революції, котра продемонструвала домінування селянських рис, що спонукало інтелектуалів переглянути попередні уявлення стосовно темпів соціокультурних трансформацій українства. Обстоюється думка, що період від весни 1917 р. до осені 1918 р. варто розглядати як період революційного романтизму у національній суспільно-політичній думці доби Української революції 1917–1921 рр.

The article highlights the views and projections of intellectuals regarding the revolutionary future, which existed in Ukrainian sociopolitical thought. It is noted that the ability of intellectuals to modify, view or reject ideas and put forward new conceptual proposals depended on their thought structures, leading attitudes, life and professional experience, the prevailing traditions of socio-political and historical thought, personal creativity and inertia, the influence of situations and contexts of revolutionary life. The texts of Mykhailo Hrushevskyi, Dmytro Dontsov, Serhii Yefremov, Oleksandr Salikovskyi, Serhii Shelukhyn and others are considered. The change of temporal perspective from near to distant future in their visions is covered. The attraction of pre-war orientation points, primarily the autonomist tradition, to the formation of the horizon of expectations of revolutionary times is depicted. It is noted that an important role in the political, social and cultural practices of Ukrainian intellectuals was played by the influence of European socialist and liberal thought of the early twentieth century, in which the federal system was considered to be exemplary for the public and state future. It is emphasized that the acceleration and aggravation of military-political events was caused during 1918 before the displacement of the visions of Ukrainian intellectuals regarding the imaginary future from the focus of discussions to the background of socio-political thought. At the same time, there was a reassessment of the prospects of the Ukrainian revolution, which demonstrated the dominance of peasant groups, which prompted intellectuals to reconsider their ideas about the pace of socio-cultural transformations of Ukrainians. It is argued that the period from the spring of 1917 to the autumn of 1918 should be considered as a period of revolutionary romanticism in the National socio-political thought of the era of the Ukrainian revolution of 1917–1921.