Музична культура Перемишльської та Сяноцької земель у XVI — першій XVII століть

Abstract

У статті розглянуто письмові свідчення з історії музичної культури окремого українського етнокультурного регіону протягом першої половини Ранньомодерного часу. Специфіка цієї роботи полягає у тому, що тут використовується принципово новий підхід для історичної української музикології, коли музична спадщина регіону досліджується комплексно, без ігнорування її римо-католицької частини. Цей підхід дозволяє історично об’єктивно поглянути на розвиток музичної культури у регіоні, зробити коректні узагальнення, а також уникнути хибних висновків та аналогій щодо ролей та місця автохтонного русинського населення у цьому процесі, зокрема, це стосується їхнього вкладу у розвиток римо-католицької музичної культури. Цей метод є виправданим і з огляду на те, що український дискурс вже було застосовано вітчизняними літературознавцями відносно латиномовної і польськомовної спадщини сучасних українців. Виглядає доцільним втілювати подібні дослідження і відносно інших адміністративно-територіальних одиниць, що входили у різні давні державні утворення протягом Високого Середньовіччя та Ранньомодерного часу. Такий підхід може стати дослідницьким дороговказом на десятиріччя вперед.

The article deals with written evidence of the history of musical culture of some Ukrainian ethno-cultural regions during the first half of the Early modern period. The specifics of this work is that a fundamentally new approach to historical Ukrainian musicology is used here, when the musical heritage of the region is studied comprehensively, without neglecting its Roman Catholic Church part. This approach allows a historically objective look at the development of musical culture in the region, to make correct generalizations, as well as to avoid false conclusions and analogies about the roles and place of the autochthonous Ruthenian population in this process, in particular, their contribution to the development of the Roman Catholic Church musical culture. This method is justified and given that Ukrainian discourse has already been applied by domestic literary critics in relation to the Latin and Polish heritage of modern Ukrainians. It seems expedient to embody such studies in relation to other administrative-territorial units included in various ancient state formations of the high Middle Ages and early modern period. Such an approach can become a research guide for decades to come.