Сучасні комеморативні практики переселенців із затоплених сіл (Київська, Хмельницька, Чернігівська області)

Abstract

У статті на матеріалі усноісторичних спогадів, записаних автором у 2012–2019 рр., а також опублікованих у відповідних виданнях, присвячених затопленим селам, проаналізовано типові фрагменти оповідей про примусове переселення із зони затоплення, а саме розповіді про щорічні зустрічі переселенців одного села, колишніх односельців. Метою статті є опис і характеристика сучасних комеморативних заходів мешканців, які були переселені із зони затоплення внаслідок будівництва ГЕС. Наукова новизна полягає у введенні в науковий дискурс маловідомого матеріалу про нові форми сучасної обрядової культури українців. У дослідженні використано типологічний, структурно-функціональний методи та метод польових досліджень. Сьогодні найбільш поширеною соціальною формою збереження культурної пам’яті про затоплені села є зустрічі переселенців. Ця практика розпочалася у 2000-х рр. і триває до сьогодні. Описано акціональний та предметний ряд цих меморіальних практик, а саме: спільне трапезування, виконання гімну села, фотографування. Висновки. Сучасні комеморативні заходи для вшанування пам’яті про затоплені села – явище досить нове в українській традиційній культурі. Завдяки повторюваності та наявності схожого історичного досвіду зустрічі колишніх односельців у різних регіонах України, де відбувалося затоплення, мають такі спільні риси: ініціатива походить від самих учасників заходів; зустрічі відбуваються поблизу затопленого населеного пункту й включають елементи, мета яких – створити врочисту атмосферу; декларована мета заходів – збереження пам’яті втраченого села. Оповіді про зустрічі односельців-переселенців мають такі риси: акцент на добровільності заходів й активності його учасників; наголос на масовості зустрічей; згадка про урочистість події, її важливе суспільне значення.

The article analyses typical fragments of narrative about forced resettlement from the flood zone, namely stories about annual meetings of migrants (former fellow villagers), based on oral historical memoirs written by the author in 2012–2019 and presented in relevant publications about flooded villages. The article objective is to describe and characterize modern commemorative activities of the residents relocated from the flood zone due to hydroelectric power plants construction. The scientific novelty is in that a little-known material on new forms of Ukrainians’ modern ritual culture is introduced into scientific discourse. The study uses typological, structural & functional methods and that of field research. Today the most common social form of preserving cultural memory about the flooded villages is migrants meetings. This practice began in the 2000s and continues until now. The action and subject series of these memorial practices are described, namely joint meals, performing the village anthem, taking photos. Conclusions. Modern commemorative activities to honour the flooded villages are a quite new phenomenon in Ukrainian traditional culture. Due to reduplication and similar historical experience, former villagers’ meetings in Ukraine different regions where the flood took place have the following common features. The initiative comes from the participants themselves; the meetings happen near the flooded settlement and include elements aimed to create a solemn atmosphere; the activities declared purpose is to preserve memory about the lost village. The stories about villagers-migrants’ meetings have the following features: emphasizing the events voluntariness and its participants’ activeness; emphasizing the meetings mass scale; mentioning their solemnity and important social significance.