У статті здійснено лінгвостилістичну рецепцію твору Дмитра
Кешелі «Родаки»; простежено формування ознак синкретичного
ідіостилю, відтворення засобами місцевої говірки побутової
культури закарпатського села, індивідуалізації мовно-художніх
портретів персонажів, виявлення в зображуваних сценах, реаліях
знаків конкретного історичного часу. Зосереджено увагу на мовних
засобах створення комізму авторської оповіді, на поєднанні в
художньо цілісній авторській оповіді комічного та інформативного,
реально-приземленого, розмовно-зниженого і лірично-поетичного,
високодуховного. Стилістичні різновиди авторської оповіді
ґрунтуються на структурно-мовних та комунікативно –
прагматичних можливостях української мови як засобу відтворення
художньої дійсності, в якій реальне поєднується з уявним
гротесковим, із глибинним психологічним, яке ословлює автор.
Стилізація місцевої говірки має на меті не лише індивідуалізацію
мови персонажів, а й маркування соціально-територіальної
специфіки української мови в її часовому вимірі.
The article deals with the linguostylistycal reception of Dmitry
Keshelʼs work Rodaky; formation of signs of syncretic idiostyle,
reproduction by means of local speech of the everyday culture of
Transcarpathian village, individualization of linguistic and artistic
portraits of characters, detection of depicted scenes, realities of signs of a
specific historical time are traced. The attention is focused on the linguistic
means of creating the comic of the authorʼs narrative, on the combination
of the comic and informative in the artistically holistic author’s narrative,
the real-earth, the conversationally-reduced and the lyrically-poetic,
high-spirited. The stylistic variations of the authorʼs narrative are based
on the structural-linguistic and communicative-pragmatic possibilities
of the Ukrainian language as a means of reproducing artistic reality, in
which the real is combined with the imaginary grotesque, with the deep
psychological, which the author addresses. The stylization of local speech
aims not only at individualizing the language of the characters, but also at
marking the socio-territorial specificity of the Ukrainian language in its
temporal dimension.
