Стаття присвячена аналізу мовностилістичних засобів ліризму
в новелах О. Гончара. Зʼясовано, що ліризм та психологічна напруга
досягнуті насамперед за допомогою таких мовностилістичних
засобів: майстерно виписаних мовних образів людей і картин
природи, художніх епітетів, влучних порівнянь, метафор-
персоніфікацій, перифраз, новотворів, традиційних та оновлених
фразеологізмів, авторських афоризмів, схвильованих монологів
та діалогів, різноманітних повторів, нанизаних однорідних членів
речення, ритмізованих синтаксичних конструкцій тощо, які
формують естетичний ідеал літературної мови.
The article deals with the studies of the lingvo stylistic means of
lyricism in the novels by O. Honchar. Lyricism as a stylistic feature of
poetic as well as prosaic works by the writer is realized through the
esthetic perception of the reality, by the emotional experience of events
and phenomena that are reflected in the lingvostylistic means as: artistic
epithets, close resemblance, metaphorical personifications, paraphrases,
traditional and updated phraseological units, authorʼs aphorisms,
thrilled monologues and dialogues, different types of repetitions,
homogenous parts of the sentence, rhythmic syntactic constructions, etc.
that form the aesthetic ideal language of literature.