Мета дослідження – проаналізувати релігійне життя римо-католиків УРСР упродовж періоду від середини 1940-х до середини 1980-х рр. Основним об’єктом дослідження виступають пересічні віруючі, прояви їхньої релігійності. Методологія. Із-поміж методологічних
підходів (як напрямів дослідження) використано конкретно-історичний та культурно-антропологічний. Для реалізації наукових завдань застосовувалися такі методи: аналізу та синтезу,
історико-генетичний, історико-проблемний, історико-порівняльний, історико-типологічний.
Наукова новизна. Висвітлюються маловідомі аспекти з історії релігійного життя римо-католиків у радянській Україні, зміни в мережі їхніх громад і кількісному складі вірян та кліру,
що були спричинені переважно радянською антирелігійною політикою. Простежено прояви
релігійності римо-католиків, їх обрядової активності, зокрема відвідування віруючими богослужінь, виконання ними обрядів життєвого циклу. Висновки. Релігійна політика радянської
влади щодо римо-католиків у повоєнний період була неоднозначною. Хоча римо-католицькій
церкві було дозволено легально існувати, проте вона сприймалася як така, що керувалася центром, ворожим СРСР. Тому робилися значні зусилля, щоб ослабити її структури. В останній
третині 1950-х рр. розпочався активний наступ на різні деномінації з боку держави. Об’єктом
тиску стали й римо-католики. У середині 1960-х рр. влада відмовилася від прямих порушень
конституційних норм у релігійній сфері. Боротьба з релігією набувала прихованого характеру.
Акцент робився на антирелігійній пропаганді та поширенні атеїстичного світогляду. Упродовж
усього досліджуваного періоду римо-католики демонстрували відносно високі показники релігійності, релігійної свідомості та поведінки. У них була вища частка учасників богослужінь, ніж у православних. Деякі громади, навіть після зняття з реєстрації, продовжували свою діяльність нелегально. Однак загальна кількість римо-католиків, особливо глибоковіруючих, постійно
зменшувалася. Суттєво знизилася кількість осіб, що регулярно відвідували храми, брали участь
у богослужіннях, сповідалися, причащалися, виконували обряди життєвого циклу тощо. Загалом можна констатувати, що релігійна поведінка римо-католиків зазнала вагомого впливу з боку секуляризаційних процесів.
The purpose of the research is to analyze relіgіous life of the Roman Catholics in
UkrSSR during the period from the Second Half of 1940 – First Half of 1980s. The main object
of the study is average believers and manifestations of their religiosity. The research methodology.
Among the methodological approaches (as research directions) were used concrete – historical
and cultural-anthropological ones. For realization of scientific tasks the following methods were
employed: analysis and synthesis, historical-genetic, historical-problem, historical-comparative,
historical-typological. The scientific novelty. The article elucidates little-known aspects of the
history of the Roman Catholics’ religious life in Soviet Ukraine, changes in the network of their
communities, and the quantitative composition of believers and clergy, which were mainly caused
by Soviet anti-religious policy. The religious manifestations of the Roman Catholics, their ritual
activity, including believers’ attendance of worships are traced. Conclusions. The religious policy of
the Soviet authorities regarding Roman Catholics in the post-war period was ambiguous. Although
the Roman Catholic Church was allowed to exist legally, it was perceived as being governed by a
center hostile to USSR. Therefore, considerable efforts were made to weaken its structures. In
the last third of the 1950s, an active attack on various denominations by the state began. Roman
Catholics also became the object of pressure. The churches were closed, the pressure was exerted on
the believers. In the mid-1960s, the government abandoned direct violations of constitutional norms
in the religious sphere. The fight against religion became more hidden. Emphasis was placed on antireligious
propaganda and the spread of atheistic outlook. Throughout the period under the study,
Roman Catholics displayed relatively high levels of religiosity, religious consciousness and behaviour.
They had a higher proportion of worshipers than the Orthodox. Some of their communities, even
when they were unregistered, continued to operate illegally. However, the total number of Roman
Catholics, especially the deeply believing believers, was steadily decreasing. Believers more rarely
turned to God, relied on him, religious ideas were losing their influence and were shifting to the
periphery of religious consciousness. The total number of people who regularly attended temples,
participated in worships, confessed, took communion, performed life cycle rituals and other religious
activities etc. significantly decreased. In general, it can be stated that the religious behavior of Roman
Catholics has been strongly influenced by secularization processes.