Мета дослідження полягає у з’ясуванні обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зв’язків, читацьких компетенцій і коґнітивного інструментарію, змісту та спрямування головних ідей і життєвих стратегій класика української історіографії Ілька Борщака в період,
який охоплював la belle époque, Першу світову війну, революцію й закінчився його оселенням у
Франції в 1920 р. Методологія. Біографію реконструйовано шляхом порівняння інформації двох
домінантних текстуальних проекцій, а саме еґонаративів і документів інституційного характеру.
На противагу його пізнішій українській еґонаративній ідентичності, яка реінтерпретувала та замовчувала обставини походження, дитинства, юності (концепт стигми ідентичності Е.Гоффмана),
діловодство релігійно-обрядового, освітянського, військового, поліційного характеру засвідчує
існування двох раніших пластів соціокультурної належності – єврейської й російської, тож ви-
бір української ідентичності став пізнім і раціональним результатом процесу переідентифікації.
Окремі пояснення добре корелюються з теорією наративної ідентичності П.Рікера, а також психологією девіантної поведінки. Наукова новизна визначається як практичною реалізацією сучасних дослідницьких підходів у царині біографістики, так і створенням вступу до інтелектуального життєпису Ілька Борщака. Висновки. Викладена Борщаком версія його минулого, яка, завдяки
некритичному підходу, набула поширення в історіографічному полі, на повірку виявилася фікцією.
Особливо примітними виглядають його містифікації щодо походження, освіти та участі в Першій
світовій війні. За матеріалами архівів Молдови, Росії, США, Франції, України з’ясовано питання
про родинне коріння; уперше до наукового обігу введено метричний запис про народження 19
(31) липня 1894 р. в м. Бєльці Бессарабської ґубернії; проаналізовано документи особової справи
1914–1915 рр. в Університеті св. Володимира; а також інформацію французької поліції загальної
безпеки та радянського НКВС, у тому числі карну справу батька – Л.Баршака.
The research is aiming to clarify the following features of Ilko Borshchak (Élie Borschak)
life path activity, as follow: circumstances of his birth; general patterns and individual features of
socialization; reconstructing the obstacles of Ilko Borshchak spatial displacements throughout his
early life; discovering the network of intellectual relations with contemporaries, reading preferences
and the shaping of the main ideological aspirations and life strategies of the classic of Ukrainian
historiography Ilko Borshchak in the period covered la belle époque, World War I, Revolution and
ending with his settlement in France in 1920. The research methodology. The biography of Ilko
Borshchak was reconstructed by comparing two dominant text projections, namely the ego narratives
(1) and institutional documents (2). In contrast to his later Ukrainian ego-narrative identity, which
reinterpreted and concealed circumstances of his origin, childhood, and adolescence (Erving
Hoffman’s stigma identity concept), the institutional documents relating to religious, educational,
military, or police aspects of Ilko Borshchak life testifies to the existence of two earlier strong sociocultural
affiliations – Jewish and Russian. Therefore, the choice of Ukrainian identity was a late and
rational result of the Ilko Borshchak re-identification process. Our study’s explanation strategies are
well correlated with Paul Ricoeur’s theory of narrative identity and the psychology of deviant behavior.
The scientific novelty. In our study, we implement modern research approaches in the field of biography
and propose an introduction to the intellectual biography of Ilko Borshchak. As a conclusion, we can
conclude that Borshchak’s version of his own past was a narrative fiction constructed by Borshchak
himself. Still, nevertheless, that mythological image was both uncritically and successfully integrated
into historiography. Particularly noteworthy are his mystifications about the origin, education, and own
participation in the World War I. According to the materials based in archives of Moldova, Russia, USA,
France, Ukraine, was clarified the question of his family roots; into historiography for the first time
was introduced a metric record birth of July 19 (31) 1894 in the Bălți, Bessarabian province; analyzed
the documents of his personal file from 1914 to 1915 at the University of Saint Volodymyr; as well
as information from the French General Security Police (Sureté Générale) and the Soviet People’s
Commissariat of Internal Affairs (NKVD), including the criminal case of his father, Leon Barshak.
